Підручники:
1.Вільчковський Е.С. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку
1.Фізкультуринки
2.Комплекси вправ для фізкультхвилинок
3.Кумедні фізкультхвилинки
4.Фізкультуринки на майданчику
ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК
А
1. Абсолютна сила - здатність людини долати якнайбільший опір або протидіяти йому в довільному м'язовому напруженні.
2. Активна гнучкість - здатність людини виконувати рухи з великою амплітудою в суглобах за рахунок власних м'язових зусиль.
3. Активні форми туризму - це прогулянки, поїздки, подорожі,у яких поєднується відпочинок з елементами спорту(орієнтування на місцевості, виконання спортивних засобівпересування, альпінізм) та пізнавально-прикладними задачами.
4. Амплітуда - це розмах руху, величина якого визначається в кутових градусах, лінійних мірах або за домовленістю.
5. Ациклічні вправи - це такі, при виконанні яких спортсмен знаходиться по їх завершенні в іншому положенні, що виключає можливість багаторазового цілісного їх повторення.
В
6. Вибухова сила - здатність людини проявити свої максимальні силові можливості за найкоротший час.
7. Визначальна ланка техніки - це найважливіша частина способу техніки вирішення рухового завдання.
8. Відносна сила - це кількість абсолютної сили людини, що припадає на кілограм маси її тіла.
9. Відпочинок - процес відновлення, надвідновлення організму після навантаження.
10. Відчуття ритму - це здатність точно відтворювати і спрямовано управляти швидкісно-силовими і просторово-часовими параметрами рухів.
Г
11. Гнучкість - здатність людини виконувати рухи з максимальною амплітудою в суглобах.
Д
12. Деталі техніки - це другорядні особливості рухової дії, які не порушують її основного механізму.
13. Дозування навантаження - це зміна його обсягу та інтенсивності.
Е
14. Елементарні способи управління - це шикування і перешикування для спільних дій, показу і виконання вправ; перехід від одного місця занять до іншого; розпорядження для виконання окремих завдань щодо обслуговування занять; індивідуальні завдання під час засвоєння вправ і виховання фізичних якостей тощо.
15. Еталонна техніка - це теоретично розроблена і науково обґрунтована техніка фізичних вправ.
З
16. Загальна витривалість - здатність людини тривалий час виконувати м'язову роботу помірної інтенсивності за участю переважної більшості скелетних м'язів.
17. Загальна щільність - це відношення суми раціонально затраченого часу до тривалості уроку помноженої на 100%.
18. Змагальний метод - комплексний метод виховання та тестування всіх різновидів здібностей людини, що проявляються у співставленні сил в умовах упорядкованого суперництва, боротьби за першість або високі досягнення.
19. Зміст уроку - складне явище, певний набір фізичних вправ і пов'язаних з ними знань, діяльність учнів і робота вчителя, а також результати - наслідок цієї роботи.
І
20. Ігровий метод - комплексний метод виховання фізичних здібностей в ускладнених умовах швидкої зміни ситуацій.
21. Індивідуальна техніка - це еталонна техніка, яка пристосована до особливостей фізичного розвитку та психомоторних якостей даного спортсмена.
22. Індивідуальні помилки – це помилки, які виникають на основі індивідуальних особливостей учнів.
23. Інструктування - це система рекомендацій і вказівок, які розкривають порядок і спосіб досягнення мети, вирішення завдань.
24. Інтенсивність навантаження - це кількість виконаної роботи за одиницю часу.
25. Інтервальний метод - повторне виконання вправ черезсталі інтервали відновлення, котрі можуть бути ординарними,екстремальними або жорсткими, від чого і залежить спрямованістьтренування.
К
26. Класифікаційні змагання - це змагання, які проводяться згідно зі спортивною класифікацією і правилами змагань, вимагають тривалої, послідовної роботи.
27. Класифікація фізичних вправ - розподіл їх на взаємопов'язані групи за спільними ознаками.
28. Коловий метод - серійне повторення вправ, об'єднаних у комплекс за визначеною схемою, які виконуються у порядку послідовної зміни "станцій" (навантаження та спрямованість регулюються тривалістю, інтенсивністю роботи та відпочинку, а також підбором необхідних вправ).
Існує декілька варіантів методу:
- колове тренування за методом інтервальної вправи зжорсткими паузами відпочинку (силова, швидкісна та швидкісно-силова витривалість);
- колове тренування за методом інтервальної вправи зординарними паузами відпочинку (силові та швидкісні здібності).
- колове тренування за методом тривалої безперервноївправи (загальна витривалість);
29. Комплексний урок - це цілісне, логічно завершене заняття, яке в системі зв'язане з попередніми і наступними уроками, на кожному з яких вирішуються конкретні завдання в чотирьох напрямах: засвоєння знань, оволодіння руховими діями, виховання вмінь самостійно займатись, удосконалення фізичних якостей.
30. Координаційна витривалість - здатність людини тривалий час виконувати складно координаційні вправи без порушення ритму їх виконання, рівноваги та взаємо узгодженості.
М
31. Мета навчання в школі - підготовка всіх учнів до самостійного життя, праці, формування в них потреби та вміння регулярно займатися фізичними вправами, зміцнювати здоров'я і підтримувати належний рівень фізичної підготовки протягом всього життя.
32. Метод регламентовано-конструктивної вправи - вивчення вправ за частинами, а потім з'єднання їх у цілісний рух чи комбінацію (вивчаються складні вправи та їх комбінації).
33. Метод цілісної вправи - вправи вивчаються в цілому з вибірковим вичленуванням деталей (вивчаються прості вправи або ті, що не розчленовуються на деталі).
34. Методи - це способи взаємної діяльності учня і вчителя, спрямованої на вирішення навчально-виховних завдань.
35. Методи суворо регламентованих вправ –це методи, при використанні яких діяльність учнів організовується та регулюється з найбільшою регламентацією, що виражається у: жорстко організованій програмі рухів (склад рухів, порядок їх повторень, зміни, зв'язки); нормуванні навантаження та повному керуванні його динамікою у процесі вправ, а також у суворо встановленому порядку чергування навантажень з відпочинком; використанні визначених зовнішніх умов, що полегшують точне керування діями учнів.
36. Методика - спеціально упорядкована сукупність методів, методичних прийомів, засобів та форм навчання.
37. Методика вдосконалення фізичних якостей - це раціональне застосування відповідних фізичних вправ та адекватних методів їх виконання з метою ефективного вирішення конкретного педагогічного завдання в окремому занятті та системі занять.
38. Методика фізичного виховання - спеціальна галузь педагогіки, яка упорядкована сукупністю методів, методичних прийомів, засобів і форм фізичного виховання.
39. Методичні прийоми - це шляхи реалізації методів у конкретних випадках і умовах процесу фізичного виховання.
40. Моторна (рухова) щільність - це відношення суми часу затраченого на виконання фізичних вправ до тривалості уроку помноженої на 100%.
Н
41. Негативний перенос - це така взаємодія навичок, при якій раніше утворена навичка ускладнює процес формування наступної.
42. Некласифікаційні змагання - це змагання, програма яких певним чином відхиляється від класифікації і під час їх проведення допускаються передбачені програмою порушення правил змагань.
О
43. Обсяг навантаження - визначається тривалістю виконаної роботи та загальною кількістю вправ, виконаних на занятті.
44. Оздоровчі сили природи - це сонячна радіація тавластивості повітря і водного середовища, які підвищують ефективність процесу фізичного виховання.
45. Основа техніки рухів - це сукупність тих ланок і рис структури рухів, які, безумовно, необхідні для вирішення рухового завдання у певний спосіб.
П
46. Пасивна гнучкість - здатність людини виконувати рухи з великою амплітудою в суглобах за допомогою зовнішніх впливів (партнер, прилад, обтяження тощо).
47. Педагогічний контроль - здійснюється спеціалістом із використанням тих засобів і методів, які він може кваліфіковано застосовувати, його основними складовими частинами є: система факторів впливу на учнів; контроль стану учнів до і після впливу на них; оцінка ефекту впливу.
48. Перемінний метод або "фартлек" (гра швидкостей) - вправавиконується тривалий час з істотними змінами інтенсивності(більш жорсткий метод виховання загальної витривалості).
49. Планування - це складання теоретично і методично обґрунтованої документації, що формує систему навчання і виховання, це проникнення в сутність явищ і закономірностей процесу фізичного виховання.
50. Повторний метод - повторне виконання навантажень з визначеною інтенсивністю, потужністю, швидкістю, величиною обтяжень, кількістю серій, підходів та встановленим рівнем відпочинку в залежності від конкретної мети заняття (вміло застосовуючи компоненти навантаження, даний метод можна використовувати для виховання практично всіх фізичних здібностей).
51. Позитивний перенос - це така взаємодія навичок, при якій раніше утворена навичка полегшує процес утворення наступної навички.
52. Помилка - це відхилення в техніці виконання вправ, яке призводить до значного впливу на кінцевий результат виконання вправи.
53. Принципи фізичного виховання - це позиції, що визначають найбільш загальні, відправні положення керівництва процесом фізичного виховання.(свідомості й активності, наочності, доступності й індивідуалізації, систематичності, міцності і прогресування).
54. Проста рухова реакція - це здатність якомога швидше відповісти заздалегідь відомою руховою дією на заздалегідь відомий подразник.
Р
55. Реакція вибору - здатність людини якнайшвидше і точніше добирати адекватні відповіді на різноманітні подразники в умовах дефіциту часу та простору.
56. Ритм - відносно правильно організований розподіл зусиль у просторі і часі, або - це послідовна закономірна зміна швидкостей виконання окремих рухів рухової дії.
57. Рівновага - це здатність людини зберігати стійку позу у статичних та динамічних умовах, за наявності опори або без неї.
58. Рівномірний метод - вправа виконується тривалий час без суттєвих змін інтенсивності (використовується для виховання загальної витривалості, підтримки набутого рівня тренованості, адаптації до нових навантажень та для закріплення рухових навичок).
59. Рух - це моторна функція організму, що виражається у зміні положень тіла або окремих його частин.
60. Рухова дія – цілеспрямована система рухів, сформована для вирішення конкретного рухового завдання.
61. Рухова навичка - це здатність виконати рухову дію автоматизовано, акцентуючи увагу на умовах та результаті дії, а не окремих рухах, які входять до її складу.
62. Рухова реакція - здатність людини відповідати окремими рухами або руховими діями на різноманітні подразники.
63. Рухове вміння - це здатність виконати рухову дію (вирішити рухове завдання) при умові концентрації уваги на кожному русі, що входить до складу рухової дії, яку вивчають.
64. Рухове вміння вищого порядку - це вміння використовувати вивчені рухові дії в реальних умовах різних видів діяльності.
С
65. Самовиховання - це свідома, систематична праця особи над собою, спрямована на формування й удосконалення позитивних та усунення негативних якостей відповідно до вимог суспільства.
66. Самоконтроль - це систематичні самостійні спостереження за зміною стану свого здоров'я, фізичного розвитку та функціональної готовності організму в процесі занять фізичними вправами.
67. Сила - це здатність людини долати опір або протидіяти йому за рахунок м'язових зусиль.
68. Силова витривалість - здатність людини якомога продуктивніше тривалий час долати помірний зовнішній опір.
69. Система фізичного виховання - це історично обумовлений тип соціальної практики фізичного виховання, який включає телеологічні, науково-методичні, програмово-нормативні та організаційні елементи, що забезпечують фізичне виховання громадян.
70. Складна рухова реакція - здатність людини якнайшвидше і точніше реагувати на нестандартні переміщення певного об'єкта (об'єктів) в умовах дефіциту часу та простору.
71. Спеціальна витривалість - здатність людини долати втому, стосовно конкретного виду рухової діяльності (в тому числі виробничої).
72. Спорт - багатогранне суспільне явище, ядром якого є змагальна діяльність та підготовка до неї, безпосередньою метою якої є досягнення найбільш високих результатів, розширення людиною меж своїх можливостей, що реалізується через спеціальну підготовку та систематичну участь у змаганнях, пов'язаних з подоланням труднощів, що постійно зростають.
73. Спортивна техніка - це найбільш раціональний та ефективний спосіб вирішення поставленого рухового завдання.
74. Спостереження та аналіз уроку - це складний процес, який вимагає певних знань, умінь і навичок тримати в полі зору всі сторони І навчально-виховної діяльності. Побачене необхідно одночасно осмислити й оцінити з позицій доцільності рішень у певних обставинах, намітити рекомендації тому, хто проводить урок.
75. Спритність - це складна комплексна рухова якість людини, яка може бути визначена, як її здатність швидко оволодівати складнокоординаційними руховими діями, точно виконувати їх відповідно до вимог техніки і перебудовувати свою діяльність залежно від ситуації, що склалась.
76. Стартове положення - це стан "оперативного спокою", в якому немає зовнішніх рухів, але концентровано втілюється цілеспрямованість до дії.
Т
77. Темп - частота повторення циклів руху або кількість рухів за одиницю часу.
78. Теорія - це система основних ідей в тій чи іншій галузі знань; форма наукового знання, що дає цілісне уявлення про закономірності і суттєві зв’язки дійсності.
79. Теорія фізичного виховання - складова частина педагогічних наук, яка вивчає фізичне виховання як феномен соціального життя, його мету і завдання на різних етапах розвитку суспільства, його кореляції з іншими науками, способи, методи та форми організації спортивної практики.
80. Техніка фізичних вправ - це ті способи виконання рухової дії, за допомогою яких рухове завдання вирішується з відносно більшою ефективністю.
81. Типові помилки - це помилки, які допускаються більшістю учнів на початку вивчення вправи.
82. Траєкторія руху - це шлях, пройдений тілом від початкового до кінцевого положення і вимірюється в лінійних або кутових одиницях.
У
83. Урок - це основна форма занять фізичною культурою в школі.
Ф
84. Фізична витривалість - здатність людини долати втому у процесі рухової діяльності.
85. Фізична досконалість - історично обумовлений рівень здоров'я, розвиток рухових здібностей людини, що відповідає вимогам військової справи, трудової та інших сфер суспільної діяльності і забезпечує високу дієздатність, нормальний перебіг життєво важливих функцій, довголіття.
86. Фізична культура - частина культури суспільства, що проявляється у створенні, раціональному використанні спеціальних засобів, методів та умов спрямованого фізичного вдосконалення людини.Термін "фізична культура" має й більш вузькі значення: фізична культура особистості (засвоєні людиною знання, вміння та навички на основі використання засобів фізичного виховання, показники розвитку, тощо); фізичною культурою називають предмет у навчальних закладах та інше.
87. Фізична освіта - засвоєння людиною в процесі спеціального навчання системи раціональних способів керування своїми рухами, необхідного в житті фонду рухових умінь, навичок і пов'язаних з ними знань.
88. Фізична підготовка - це організований процес рухової діяльності людини з метою оптимізації розвитку її фізичних якостей.
89. Фізична реабілітація - відновлення частково втрачених функцій організму, внаслідок перенесених травм і захворювань, за допомогою засобів фізичного виховання.
90. Фізична рекреація - ведення активного відпочинку за допомогою різних засобів фізичного виховання.
91. Фізичне виховання - це соціально організований педагогічний процес, спрямований на формування здорового, фізично досконалого, підготовленого, активного, спритного, стійкого підростаючого покоління, на зміцнення здоров'я, всебічний розвиток фізичних та духовних сил, підвищення працездатності, творчого довголіття, продовження життя людей, зайнятих у всіх сферах діяльності суспільства.
92. Фізичне навантаження - певна міра впливу рухової активності людини на організм, що супроводжується підвищенням (відносно стану спокою) рівня його функціонування для подолання при цьому об'єктивних та суб'єктивних труднощів.
93. Фізичний розвиток - процес становлення, зміни морфофункціональних властивостей організму, фізичних якостей, здібностей, що вдосконалюються під впливом умов існування, виховання протягом індивідуального життя людини та поколінь. У поняття "фізичний розвиток" входять не тільки такі ознаки, як довжина чи маса тіла, окол грудної клітки, а й ті, що характеризують функціонування систем організму, міжсистемних взаємозв'язків, всебічний розвиток рухових якостей та здібностей.
94. Фізичні вправи - рухова активність людини, організована у відповідності до закономірностей фізичного виховання.
95. Фізичні якості - це розвинуті в процесі виховання і цілеспрямованої підготовки рухові задатки людини, які визначають її можливості успішно виконувати певну рухову діяльність.
96. Фізкультурний рух - специфічна форма соціального руху з метою підвищення рівня фізичної культури населення; спрямована діяльність державних, громадських організацій, народних мас на розвиток фізичної культури та спорту.
97. Фізкультурний самоконтроль – сукупність операцій самоконтролю (самоспостереження, аналіз і оцінка власного фізичного стану, поведінки, реагування), що здійснюється індивідуально - безпосередньо в процесі занять, у загальному режимі дня, згідно з правилами, прийнятими у сфері фізичної культури.
Ц
98. Циклічні вправи - це такі, при завершенні яких спортсмен знаходиться в тому положенні, в якому починав виконувати вправу.
Ш
99. Швидкісна витривалість - здатність людини якомога довше виконувати м'язову роботу з біляграничною та граничною інтенсивністю.
100. Швидкісна сила - здатність людини якнайшвидше долати помірний опір.
БАТЬКАМ
«Значення рухової активності дитини у всебічному розвиткові дошкільника»
Рухова активність є природною біологічною потребою дітей, ступінь задоволення якої визначає подальший структурний та функціональний розвиток їх організму. Не випадково Е.А. Аркін вважав значну рухливість малюка «його природною стихією».
Рухи є важливою складовою частиною будь-якого виду діяльності та багатьох психічних процесів. Постійний приток пропріоцептивної імпульсації, яка виникає під час м’язової діяльності, всебічно стимулює розвиток дітей у фізичному, сенсорному та інтелектуальному напрямку.
Оптимальна рухова активність виконує роль своєрідного регулятора росту та розвитку молодого організму, є необхідною умовою для становлення та удосконалення дитини як біологічної істоти та соціального суб’єкта (Н.Т. Лебедєва, А.А. Маркосян, І.В. Муравов та ін.).
Рухи, як писав академік І.П. Павлов, — головне проявлення життя. Діяльність внутрішніх органів спрямована на забезпечення роботи м’язів, а тренування м’язів є одночасно і удосконаленням функції інших органів та систем.
Необхідний обсяг рухової активності дітей є вирішальною гарантією виховання всебічно розвиненого, здорового підростаючого покоління. Як свідчать численні дослідження (О.Г. Аракелян, Н.Ф. Денисенко, Л.В. Карманова, СЯ. Лайзене, Т.І. Осокіна, Й.Й. Рауцкіс, В.А. Шишкіна та ін.), завдяки достатньому обсягу рухової діяльності діти всіх вікових груп мають добре здоров’я, фізичний розвиток та швидше засвоюють фізичні вправи.
Без перебільшення можна стверджувати, що рухи також необхідні для нормального росту та розвитку дитини, як і повноцінне її харчування. Фізичні вправи не тільки розвивають та зміцнюють дитячий організм, попереджують різні захворювання, а також є одним із ефективних засобів лікування та відновлення сил дитини після хвороби.
Діти, які систематично виконують фізичні вправи відрізняються бадьорістю, життєрадісністю, оптимізмом та високою працездатністю як до фізичних, так і до розумових навантажень. При цьому більш висока тренованість підвищує стійкість організму дитини до негативного впливу зовнішнього середовища: підвищення температури, гіпоксії, інфекційної туберкульозної палички та до загального гамма-випромінювання (О.В. Коробков, Л.І. Какурін).
Режим малорухомості (гіподинамії), який пов’язаний з обмеженням м’язової діяльності, призводить до затримки у розвитку організму дитини. При цьому відбувається порушення функцій та структури ряду органів, регуляції обміну речовин та енергії, зменшується опірність організму до захворювань, що негативно позначається на здоров’ї дитини. Зайву вагу дошкільнят за рахунок жировідкладень також можна вважати одним з характерних ознак режиму малорухомості.
Гіподинамія є також однією з причин порушень постави дошкільників. Більш високий відсоток порушень стану опорно-рухового апарата було зафіксовано нами у малорухомих дітей (18% порівняно з 6% у активних дошкільнят).
Рухова активність дитини має певний взаємозв’язок з її фізичним розвитком. Діти більш активні мають кращий фізичний розвиток порівняно з менш активними. Це підтверджується дослідженнями (І.М. Ледовська, Л.В. Карманова, О.Г. Сухарєв та ін.) про те, що між вищезазначеними ознаками є тісний взаємозв’язок. «Вільні висока рухова активність сприяє кращому розвитку, а кращий фізичний розвиток стимулює рухову активність»2, — писав К.М. Смирнов.
Вегетативні функції організму дитини та її руховий апарат також тісно пов’язані. Рухи стимулюють різноманітні життєдіяльні процеси, надають позитивний вплив на їх формування. У свою чергу, вегетативні функції забезпечують тканини, внутрішні органи поживними речовинами та киснем. Таким чином, гіподинамія може спричинити не тільки відставання у формуванні моторики дошкільника, а й привести до затримки розвитку його вегетативних функцій.
Гіподинамія створює також несприятливі умови і для інтелектуального розвитку дитини, знижує її розумову працездатність. Дослідження М.М. Кольцової свідчать про те, що прогрес функцій мозку дитини значною мірою визначається прогресом у розвитку рухового аналізатора. Для удосконалення функцій вищої нервової діяльності необхідні не тільки різноманітні впливи зовнішнього середовища (екстрорецепції), а також постійний приплив тонізуючої його пропріоцептивної імпульсації, яка виникає внаслідок моторної діяльності.
Дефіцит фізичної активності негативно впливає на розвиток рухових якостей. У дошкільників в стані гіподинамії зафіксовано низький рівень функціональних можливостей і велику мобільність вегетативних функцій під впливом фізичних навантажень. При цьому спостерігається більш тривалий характер відновлювальних процесів, зниження опору до несприятливих факторів зовнішнього середовища та патогенних мікроорганізмів (Г.В. Сендек, О.Г. Сухарєв та ін.).
Проблема гіподинамії підростаючих поколінь є актуальною для багатьох країн світу. У «Маніфесті про спорт», який схвалено ЮНЕСКО та урядами ряду країн, підкреслюється необхідність дотримання розумних меж інтелектуального виховання і визначення належного місця фізичного виховання, на яке слід виділяти від 1/3 до 1/5 загального навчального часу (залежно від віку дітей). Інакше порушується гармонія їх розвитку.
Одним з важливих факторів росту та розвитку організму дитини є задоволення її органічної потреби в рухах (кінезофілія). Завдяки кінезофілії дитина намагається «Все зробити сама» (М.Р. Могендович). Ступінь кінезофілії має як індивідуальні, так і вікові відмінності. Виникаючи у грудному віці, вона значно підвищується у подальші роки і виявляється у дошкільника в різноманітних іграх, елементах праці, фізичних вправах та постійній потребі в руках у період його неспання.
Однак однієї природної потреби дитини в руках недостатньо, її необхідно спрямовувати у напрямку, який передбачає використання системи фізичних вправ, що різнобічно впливають на її організм. При цьому кінезофілія, яка перетворена у свідому потребу дитини у рухах, дає можливість вирішити важливе завдання фізичного виховання підростаючих поколінь, яке особливої гостроти набуває у наш час, запровадження систематичних занять фізичною культурою у повсякденний побут кожної людини.
Однак рухова активність дошкільнят повинна мати свої межі, оптимальні для кожної вікової групи. Численними дослідженнями (А.В. Коробков, Б.О. Нікітюк, О.Г. Сухарєв та ін.) встановлено, що як недостатня, так і занадто велика рухова активність призводить до негативних змін у стані організму дитини.
Для низької рухової активності (гіпокенезії) характерні недоліки, пов’язані з локомоторикою дитини, порушенням регуляції обмінних процесів та ін. Під впливом режиму занадто рухової активності (гіперкенезії) також ігнорується принцип оптимального фізіологічного навантаження, що може викликати перш за все перенапруження серцево-судинної системи і негативно позначається на розвитку організму дошкільника.
Тому для дитини доступний певний діапазон рівня рухової активності, середина якого є оптимальною для зміцнення здоров’я, а крайні межі виявляються несприятливими. Якщо фізичні навантаження, пов’язані з руховою активністю дитини, виходять за оптимальні межі (гіперкенезія або гіподинамія), вони можуть призвести до негативних змін в організмі, а також до дисгармонії у фізичному розвитку дітей.
На думку О.Г. Сухарєва: «Гігієнічною нормою слід вважати такі величини рухової активності, які повністю задовольняють біологічну потребу у руках, відповідають функціональним можливостям організму, сприяють зміцненню здоров’я дітей, їх сприятливому та гармонійному розвитку у подальшому».3
В основу норми рухової активності може бути покладено принцип оптимальної кількості довільних рухів, які виконуються протягом дня. Другий важливий принцип нормування рухової активності — оптимальність фізичних навантажень відповідно до функціональних можливостей організму, яка сприяє зміцненню здоров’я та всебічному розвитку дошкільників.
«Фізичне виховання дитини в сім’ї»
Фізичне виховання дітей в сім'ї – це цілий комплекс дій з боку батьків, спрямований на формування у малят любов до фізичної активності, навичок заняттями фізичною культурою, інтересу до спорту та здорового способу життя.
Важливо почати процес фізичного виховання дітей в сім'ї з самого раннього віку. Фізичне виховання дітей дошкільного віку здійснюється засобами, спрямованими на охорону здоров'я дітей (створення гігієнічних умов життя і діяльності, організація раціонального харчування, сну, перебування на свіжому повітрі, а також засобами, покликаними забезпечити активний вплив на організм дитини з метою його фізичного розвитку (загартовуючі процедури, спеціальні фізичні вправи, гігієнічна гімнастика, режим дня).
Важливо почати процес фізичного виховання дітей в сім'ї з самого раннього віку. Фізичне виховання дітей дошкільного віку здійснюється засобами, спрямованими на охорону здоров'я дітей (створення гігієнічних умов життя і діяльності, організація раціонального харчування, сну, перебування на свіжому повітрі, а також засобами, покликаними забезпечити активний вплив на організм дитини з метою його фізичного розвитку (загартовуючі процедури, спеціальні фізичні вправи, гігієнічна гімнастика, режим дня).
Одним з найефективніших засобів оздоровлення і фізичного виховання дітей в сім'ї є прогулянки. Такі прогулянки можна організовувати на майданчиках, обладнаних для кожної вікової групи. За сприятливих погодних умов діти повинні бувати на свіжому повітрі щодня не менше 3-4 годин. Активна діяльність на прогулянці (ігри, комплекси ігрових загальнорозвиваючих вправ, спортивні розваги, спостереження, трудова діяльність) загартовують малюків, розвивають рухові навички, а також інші фізичні якості, підвищує життєвий тонус.
Активна діяльність дитини повинна чергуватися з відпочинком для відновлення сил організму, що росте малюка. Адже кожна діяльність вимагає певних зусиль, раціональний розподіл яких впливає на рівень стомлюваності. Результатом недостатнього відпочинку стає перевтома, яке може викликати розлад діяльності нервової системи дитини. Отже, при будь-якому виді активності малюка важливо не перевищувати оптимальний рівень стомлюваності, що дозволяє швидко відновити працездатність дитини після активних дій і тривалих прогулянок на свіжому повітрі.
Організм дитини потребує активної рухової діяльності. Цю його здатність характеризують як «природну стихію» дитини. Фізичне виховання здійснюють, використовуючи спеціально підібрані, методично правильно організовані, керовані педагогом рухи і складні види рухової діяльності - фізичні вправи. Вони відчутно впливають на дитину, розвиваючи її рухові уявлення, увагу, мислення, волю, емоції, спричиняючи позитивні зміни у роботі серцево-судинної, дихальної та інших систем дитячого організму, викликаючи почуття бадьорості, радості. Фізичні вправи як специфічний засіб фізичного виховання дітей в сім'ї надають ефект тільки при їх комплексному використанні з оздоровчими силами природи та гігієнічними факторами.
До фізичних вправ належать гімнастика, ігри рухливі та зі спортивними елементами, спортивні вправи, елементарний туризм. У дитячому садку основними фізичними вправами є гімнастика.
Відповідно до функціональних потреб дитячого організму оптимальні норми рухового режиму в різних організаційних формах протягом дня становлять: влітку - 18 - 20 тис. кроків, восени - 15-16,5 тис., взимку - 16,5-18 тис., весною - 16-17,5 тис. кроків. Протягом дня у рухливі ігри слід вносити певні зміни й ускладнення. Якщо протягом 2-х - 3-х днів підряд нічого не змінювати у проведенні ігор, рухова активність дітей буде знижена на 18-32%. Отже, раціональний руховий режим дітей забезпечується комплексом усіх організаційних форм фізичного виховання.
«Загартування – один з основних засобів зміцнення та збереження здоров’я дитини»
Загартування - основний засіб профілактики простудних захворювань, який підвищує фізичну працездатність людини, знижує рівень захворюваності, зміцнює здоров'я. Це система заходів, спрямованих на підвищення стійкості організму до несприятливих впливів зовнішнього середовища. Завдяки загартуванню людина може без шкоди для здоров'я переносити холод, спеку, різні зміни атмосферного тиску та вологості повітря.
Загартування здійснюється повітрям, водою, сонячним промінням. Фізична й теплова дія води та повітря, тепловий та біологічний вплив сонячного проміння, якщо правильно їх використовувати, спричиняють позитивні зміни в організмі: прискорюється обмін речовин, покращується робота серця, органів дихання, зміцнюється нервова система.
Загартування повітряними ваннами слід поєднувати з виконанням рухів (ранковою гімнастикою, іграми, ходьбою на лижах тощо), перебуваючи на свіжому повітрі (чи в кімнаті з відчиненою кватиркою) в шортах та футболці або в легкому костюмі у прохолодну чи холодну пору року. Загартування повітрям слід починати за температури повітря +20 °С... +22 °С, поступово знижуючи її, щоб організм призвичаївся.
Загартування водою - це вологі обтирання, полоскання горла та миття ніг холодною водою, обливання, душ, плавання. Починати загартування водою слід з вологого обтирання. Температура води має бути не нижчою за +25 °С... +26 °С, через кожні два дні її знижують приблизно на 1 °С і доводять до +22 °С. Після 30-40 днів щоденного вологого обтирання переходять до обливання. Починають з температури води +30 °С і поступово її знижують до +20 °С. Обтирання й обливання найкраще робити після ранкової зарядки. Це бадьорить, активізує всі сили організму.
Контрастний душ - один з ефективних засобів загартування, у процесі використання якого потоки теплої або гарячої води змінюють потоки прохолодної або холодної води. Так відбувається пристосування нервово-судинного апарату шкіри й підшкірної клітковини до змін температури. Цю процедуру використовують після проведення сеансів повітряних ванн, обтирань.
Прийняття ван найкраще починати за температури води +20°С... +22 °С, а повітря - +24... +25 °С. Спершу перебувають у воді протягом 3-5хв, поступово збільшуючи тривалість процедури до 15 хв.
Розтирання снігом серед ефективних прийомів загартування посідає особливе місце. Його починають дуже обережно після відвідування сауни. Час перебування в сауні необхідно чергувати із прохолодним душем або плаванням у басейні.
Сонячні ванни корисно приймати вранці з 8 до 11 години і з 16 години до кінця денної сонячної активності.
Починати слід із 5 хв перебування на сонці й збільшувати тривалість процедури поступово до 40 хв. Щоб уникнути опіків, необхідно час від часу змінювати положення тіла. Сонячні ванни приймають поблизу відкритих водойм або в затінку, одягнувши на голову білу шапочку з тканини, яка не парить.
Ходіння по землі босоніж, особливо після дощу, по росі, є також дуже ефективним засобом загартування.
Загальні правила загартування
1) Загартовуватися систематично (щоденно й в будь-яку пору року).
2) Знижувати температуру повітря й води, а також збільшувати тривалість кожної процедури поступово.
3) Використовувати всі засоби загартування в комплексі.
4) Враховувати погодні умови (температуру повітря, води, швидкість вітру й таке інше
5) Враховувати індивідуальну реакцію організму на процес загартування.
6) Поєднувати процес загартування з руховою активністю (іграми, плаванням, катанням на лижах, санчатах, ковзанах).
7) Одягатися відповідно до сезонних погодних умов, остерігаючись надмірного перегрівання чи переохолодження організму.
8) Контролювати під час проведення процедур частоту пульсу, глибину дихання, самопочуття взагалі.
Здоров'я людини на 50-70% залежить від способу життя, у поняття "здоровий спосіб життя" входить і загартовування, що, як фактор підвищення опірності, надзвичайно актуально для дітей, підлітків і людей узагалі у зв'язку з ростом числа захворювань.
Загартовування - прекрасний і доступний засіб профілактики захворювань і зміцнення здоров'я. В основі його покладено тренування термоадаптаційних механізмів, в цьому і полягає актуальність процесу загартування.
Загартовування не лікує, а попереджає хворобу, і в цьому його найважливіша профілактична роль. Загартована людина легко переносить не тільки жару і холод, але і різкі зміни зовнішньої температури, що здатні послабити захисні сили організму.
В основі загартування лежить тренування механізмів пристосування до змін температури, рівня вологості, сонячного випромінювання, фізичного навантаження.
Метою роботи є розгляд сутності і механізму загартовування, загальних принципів, правил, форм загартовування, а також вивчення особливостей загартовування.
На необхідність загартовування постійно вказували видатні діячі науки, медицини й освіти у своїх роботах - Н.І. Пірогов, В.М. Бехтерєв, Є.А. Покровський, В.Шишкіна, В.В. Гориневський та інші діячі. Їхні дослідження і наукові праці лежать в основі сучасних уявлень про фізичні впливи процедур, що гартують, на організм. Які у сполученні з фізичними вправами при дотриманні гігієнічних умов і раціонального режиму загартовування складає єдиний процес фізичного виховання.
Загартована людина - це та людина, що свідомо привчила себе переносити холод, спеку й інші несприятливі природні умови, розвивши відповідну здатність організму успішно протистояти їм.
У зв'язку з загартовуванням організму важливо зрозуміти те, що в ньому від природи закладені особливі механізми, що при відповідній активації виробляють стійкість організму до несприятливих природних умов. Але якщо їх не задіяти, то вони так і знаходяться в потенційному, згорнутому стані.
Існують традиційні і нетрадиційні загартувальні процедури, які значно підвищують оздоровчий ефект. Серед традиційних способів виділяють загартування водою, повітрям, повітряні ванни, загартування сонцем тощо.
До нетрадиційних загартувальних заходів належать методи екстремальних впливів: обливання холодною водою, ходіння босоніж по снігу, холодний душ, сон у спальних мішках на веранді, сольові кімнати, ходіння босоніж по вологих килимках, просочених розчином морської солі, йоду, відварами трав, полоскання горла холодною водою з додаванням різноманітних трав тощо.
Тренувати організм треба до швидких і уповільнених, слабких, середніх і сильних холодових впливів. Таке комплексне тренування має досить важливе значення. Інакше виробиться біологічно малодоцільний, жорстоко закріплений стереотип стійкості тільки на вузький діапазон впливів холоду. Ефективність дії процедур, що гартують, значно підвищується, якщо їх сполучити з виконанням спортивних вправ. При цьому важливо намагатися, щоб величина навантажень на організм була також різною.
Головне ж полягає в тому, що загартовування прийнятне для будь-якої людини, тобто їм можуть займатися люди будь-якого віку незалежно від ступеня фізичного розвитку. Але режим загартування організму людини установлює лікар з урахуванням віку, індивідуальних особливостей і стану здоров’я. Загартовування підвищує працездатність і витривалість організму. Процедури, що гартують, нормалізують стан емоційної сфери, роблять людину більш стриманою, урівноваженою, вони додають бадьорість, поліпшують настрій. Як вважають йоги, загартовування приводить до злиття організму з природою.
Абсолютних протипоказань до загартовування немає. Кожна людина повинна загартовуватися все життя. Важливо тільки правильно дозувати гартувальні процедури,особливо в початковому періоді. Його варто починати із самого раннього дитинства і продовжувати протягом усього життя видозмінюючи форми і методи його застосування, в залежності від віку.
Таким чином, загартовування організму - ефективний засіб зміцнення здоров'я людини. Воно підвищує стійкість організму до інфекційних захворювань, підсилює імунну систему. Систематичне застосування процедур, що гартують, знижує число простудних захворювань у 2-5 разів, а в окремих випадках майже цілком виключає їх.Загартованість оборотна: неможливо загартуватися надовго, "про запас", досягнутий рівень загартованості необхідно постійно підтримувати продовженням процедур, що гартують, інакше він знизиться.
Рухливі ігри
МИ ВЕСЕЛІ ДІТИ
Мета: удосконалювати навички ритмічної ходьби й бігу; виховувати рішучість та орієнтування у просторі.
Хід гри
Діти утворюють коло, тримаючись за руки. Один учасник стає в його центрі — це «ловець». Діти ходять по колу, промовляючи:
Ми веселі дошкільнята, любим бігати й гуляти,
Ану, спробуй нас догнати, раз, два, три — лови!
На слово «Лови!» діти розбігаються по майданчику (залу), а «ловець» намагається їх упіймати. Якщо буде упіймано двох- трьох дітей (за умовою), гра закінчується. На слова вихователя «Усі в коло!» діти шикуються в коло, і гра продовжується з ін¬шим «ловцем».
Методичні поради. Упійманим вважається той, до кого доторк¬нувся рукою «ловець». Упіймана дитина не може бути «ловцем». Якщо «ловець» довго не може нікого впіймати, його замінюють іншим.
БІЖІТЬ ДО МЕНЕ
Мета: удосконалювати вміння виконувати рух за сигналом і біг по прямій;учити орієнтуватися у просторі; виховувати уважність.
Хід гри
Діти шикуються в шеренгу за 8—10 м від вихователя. Піс¬ля слів «Діти, біжіть до мене!» вони виконують дію, а дорослий зустрічає їх із розпростертими руками й говорить: «Прибігли! А тепер біжіть назад!» Учасники біжать на своє місце. Гра повто¬рюється.
Методичні поради. На початку року гру можна проводити з підгрупою (6—8 дітей). Для того щоб зацікавити дітей, мож¬на сказати: «Прибігли. Скажіть, що в мене в руках?», показую¬чи будь-яку іграшку.
ХТО ПОКЛИКАВ?
Мета: виховувати уважність і витримку.
Хід гри
Гравці стоять або сидять у колі. Одна дитина стає або сідає на стілець у центрі кола й заплющує очі. Вихователь, не назива¬ючи імені дитини, вказує рукою на будь-кого з дітей, які сидять за спиною відгадувача. Той, на кого вказали, встає і голосно на¬зиває ім’я дитини, яка сидить у середині кола й намагається впіз¬нати голос товариша. Якщо голос відгадано, дитина розплющує очі, і вони міняються місцями. Якщо ні — вихователь пропонує відгадувачу не розплющувати очей, а ще раз послухати. Називати може та сама дитина або інша, за вказівкою вихователя.
Після того як зміняється двоє-троє дітей, вихователь пропо¬нує всім побігати по залу (майданчику). За сигналом вихователя «Шикуйтесь у коло!» діти займають свої місця.
Методичні поради. Відгадувач не розплющує очей доти, доки не вгадає, хто покликав. Діти повинні додержуватись повної тиші.
ЗНАЙДИ СОБІ ПАРУ
Мета: удосконалювати навички ходьби й бігу;
виховувати уважність і вміння орієнтуватися у просторі.
Хід гри
Діти стають парами хто з ким хоче. За умовним сигналом ви¬хователя (один удар у бубон, свисток) гравці розходяться або роз¬бігаються по залу (майданчику). За другим сигналом (два удари в бубон або слова «Знайди собі пару») діти стають парами й під удари у бубон ідуть по залу (майданчику). Після цього за умов¬ним сигналом знову розбігаються врозтіч і на слова «Знайди собі пару» поспішають стати парами так, як стояли на початку гри. Тому, хто довго шукає пару, діти промовляють: «Олю, Олю (на¬зивають ім’я дитини), поспішай, швидше пару вибирай!»
Методичні поради. Діти стають парами й розбігаються лише за сигналом. При кожному повторенні гри пари міняються. Сте¬жити за тим, щоб діти використовували всю площу залу (майдан¬чика), не штовхали одне одного і швидко ставали парами.
ХТО ВИЙШОВ?
Мета: розвивати зорову пам’ять; виховувати витримку, чесність.
Хід гри
Діти сидять на стільцях півколом. Вихователь викликає од¬ного з них і пропонує йому запам’ятати чотирьох або п’ятьох дітей, які сидять поруч, а потім вийти з кімнати або відвернутися У цей час один гравець, за вказівкою вихователя, ховається.
Дорослий пропонує: «Відгадай, хто вийшов». Якщо дитина від¬гадала, то вона вибирає будь-кого замість себе, і гра повторюєть¬ся. Якщо не відгадає, вона знову виходить із кімнати, а той, хто ховався, сідає на своє місце. Відгадувач, повернувшись до кімна¬ти, називає ім’я дитини, яка виходила, а тепер повернулася на своє місце.
Гра повторюється.
Методичні поради. Відгадувач повертається до кімнати на сиг¬нал вихователя «Відгадай!» Слід стежити за тим, щоб діти не під¬казували.
ХТО ТИХІШЕ?
Мета: учити ходити й бігати в одному напрямі; виховувати уважність та орієнтування в просторі.
Хід гри
Діти сидять на стільчиках або лавах в одному кінці майдан¬чика (залу). Дорослий сидить на стільці в центрі та тримає на колінах іграшкового котика. Вихователь говорить: «Котик спить, треба пройти тихо, щоб його не розбудити». Спочатку викликають трьох-чотирьох учасників і говорять: «Подивимося, хто з вас уміє ходити тихо». Діти намагаються пройти повз вихователя якомога тихіше. Коли дорослий промовляє: «Швидше на свої місця», грав¬ці біжать до своїх стільців і сідають.Потім у грі беруть участь усі.
ПІДБІЖІТЬ ДО КВІТКИ, ЯКУ Я НАЗВУ
Мета: удосконалювати ходьбу й біг; виховувати уважність; учити орієнтуватись у просторі.
Хід гри
Дітям роздають по одній квіточці (червоного або жовтого ко¬льору). Вихователь стає в кінці майданчика і тримає в одній руці червону, а в іншій — жовту квітку. Гравці з квітами червоного кольору шикуються в колону напроти червоної квітки, із жовти¬ми квітами — напроти жовтої. Дорослий говорить: «Ідіть гуля¬ти». Діти ходять або бігають по майданчику в різних напрямках.
У цей час вихователь переходить в інший кінець майданчика, ви¬гукнувши: «Раз, два, три — швидше до квітки біжи!», і розво¬дить руки з квітами у сторони. Діти підбігають до квіточок сво¬го кольору. Коли всі учасники займуть місця в колоні, дорослий пропонує підняти квіти вгору й помахати ними.
Гра повторюється.
ПТАШКИ Й КІТ
Мета: удосконалювати навички ходьби й бігу, виховувати спостережливість і кмітливість.
Хід гри
Діти-«пташки» стоять у великому колі, в центрі якого на стільчику сидить «кіт» та удає, що спить.
Вихователь промовляє:
Білий котик спить на лаві Серед нашого двора.
Прилетіли пташенята Та як крикнуть раптом...
Учасники, взявшись за руки і ступаючи дрібним повіль¬ним ритмічним кроком, разом із вихователем звужують коло. Вони дружно промовляють: «Кар!» Кіт прокидається і кричить «Няв!» Діти-«пташки» розбігаються, а «кіт» ловить їх. Гру повторюють з іншим «котом».
Методичні поради. «Кіт» не розплющує очей, доки не почує «Кар!»- Упійманими вважають тих, до кого «кіт» доторкнувся рукою. Гравець, якого впіймали, не може бути «котом».
КРОЛИКИ
Мета: удосконалювати вміння пролізати в обруч, підлізати під дугу і стрибати на обох ногах; виховувати уважність; розвивати орієнтування в просторі.
Хід гри
Із-поміж дітей обирають «сторожа», а всі інші учасники — «кролики», які стоять по двоє-троє в «клітках» (біля обручів, прив’язаних до стояків, або дуг) в одному кінці залу (майданчи¬ка). В іншому кінці ставлять стілець («будинок сторожа»). «Сто¬рож» промовляє (спочатку — за допомогою вихователя):
Швидко дверці в клітках відкриваю,
Кроликів на: зелений лужок випускаю.
«Кролики» пролізають в обручі або підлазять під дуги, почи¬нають бігати і стрибати. Через деякий час, після слів «сторожа» «Кролики, в клітку!» діти біжать на свої місця, пролізаючи в об¬ручі або підлазячи під дуги, і відпочивають, доки «сторож» знову не випустить їх на лужок.
Методичні поради. Гравці виконують пролізання в обруч і під¬лізання під дугу правим або лівим, боком. Рухи мо¬жуть бути різними: присідання (рвуть моркву); стрибки, біг.
ПАСТУХ І СТАДО
Мета: удосконалювати навички ходьбй й бігу врозтіч;
виховувати уважність та орієнтування у просторі.
Хід гри
Зал або майданчик розділяють за допомогою мотузки або на¬кресленої лінії на «кошару» й «лужок». Усі діти зображують ста¬до корів, телят та овець. Обирають «пастуха» й дають йому ріжок і кнут (мотузку).
Вихователь промовляє:
Рано-вранці пастушок Грає гучно у ріжок.
А корівки в лад йому Замукали: «Му-му-му».
На слово «рожок» «пастух» промовляє: «Тру-ру-ру».
Після слів «му-му-му» корівки мукають. «Пастух» виганяє стадо з «кошари» на «луг». «Корівки» ходять по лугу і шукають травичку, телята й вівці бігають, стрибають. Через 1—1,5 хвили¬ни «пастух» заганяє стадо в «кошару».
Методичні поради. Сюжет гри можна змінювати, вводячи до неї «вовка», який ховається за кущами. Коли з’являється «вовк», «корівки», «телята» й «вівці» швидко тікають до «кошари», а «пастух» намагається відігнати його від стада.
ВЛУЧ У КОЛО
Мета: удосконалювати вміння метати торбинки з піском у ціль; розвивати окомір і координацію рухів.
Хід гри
Діти утворюють коло. У його центрі на відстані 2—2,5 м кла¬дуть обруч. У кожного гравця в руці торбинка з піском (масою 100 г). Після команди «Кидай!» діти кидають торбинки правою рукою зверху з-за голови в обруч, намагаючись влучити в ціль. Після цього вони збирають торбинки і стають на свої місця. Ви¬хователь зазначає, чиї торбинки влучили в обруч. Наступний ки¬док учасники виконують лівою рукою.
Методичні поради. Перед початком гри показати, як кидати торбинку в ціль. Відстань від цілі поступово збільшується.
Орієнтовні комплекси вправ ранкової гімнастики для дітей 2-6 років
«Ялинка» (перша молодша група)
Ходьба за вихователем у колоні по одному зі зміною темпу (30 сек), біг у середньому темпі (20 сек), ходьба. Шикування у коло.
1. «Велика ялинка» – піднімання рук вгору.
В.п. — стійка ноги на ширині ступні, руки опущені вниз. 1-2 – підняти руки через сторони вгору, показати, яка «висока виросла ялинка» (вдих);
3-4 — опустити руки через сторони вниз, які «в ялинки довгі гілки» (видих). Руки над головою, подивитися на них. Повторити 4-5 разів у повільному темпі.
2. «Ялинка гілками хитає» — рухи прямими руками вгору та вниз.
В.п. — стійка ноги на ширині ступні, руки в сторони на рівні плечей.
1-4 — рухи прямими руками вгору і вниз. Повторити 4-5 разів у середньому темпі.
3. «Маленька ялинка» - присідання, з рухами прямих рук вперед.
В.п. — стійка ноги на ширині ступні, руки опущені вниз. 1-2 – присісти, руки вперед, показати, яка «маленька ялинка» (видих); 3-4 — підвестися у в.п. (вдих). Присідати на всій ступні. Повторити 4 рази у повільному темпі.
«Дощик пішов і діти побігли додому», біг (35 сек) у повільному темпі. Ходьба (25 сек) з поступовим уповільненням темпу.
Вправи з прапорцями (друга молодша група)
Шикування дітей в колону по одному. Ходьба звичайна чергується з ходьбою на носках, як «мишка» (45 сек.). Біг у середньому темпі (25 сек.), ходьба. Шикування в коло обличчям до середини.
1. Піднімання рук вгору ( «піднімаємо прапорці над головою» ).
В.п. — основна стійка, руки з прапорцями опущені вниз.
1-3 — підняти руки через сторони вгору, помахати прапорцями над головою (вдих);
4 — опустити прапорці вниз (видих). Прапорці над головою, подивитися на них. Повторити 6 разів у повільному темпі.
2. Нахили тулуба вперед («опустимо прапорці вниз»).
В.п. — те ж саме.
1-2 — нахилити тулуб вперед-вниз, схрестити прапорці нижче колін
(видих);
3-4 — випрямитися у в.п. (вдих). Під час нахилу ноги в колінах не згинати. Повторити 6 разів у середньому темпі.
3. Повороти тулуба («піднімемо прапорці в сторони» ).
В.п. — стійка ноги нарізно, руки з прапорцями опущені вниз.
1 — повернути тулуб вправо, руки з прапорцями в сторони (вдих);
2 — повернутися у в.п., руки опустити вниз (видих);
3-4 — те саме в ліву сторону. При поворотах п’ятки з підлоги не піднімати. Повторити 4-6 разів у середньому темпі.
4. Стрибки на обох ногах («пострибаємо з прапорцями» ).
В.п. — зімкнута стійка, руки з прапорцями в сторони. Стрибки на місці на обох ногах, виконуючи відведеними в сторону руками змахи вгору і вниз. Стрибати м’яко, дихати рівномірно. Повторити 12 разів. Біг у середньому темпі (25 сек.), прапорці тримати у правій руці. Ходьба (30 сек.) у повільному темпі, підняти руки з прапорцями в сторони та опустити вниз (6-8 разів). Звичайна ходьба.
Вправи з великим м’ячем (середня група)
Шикування дітей в колону по одному за зростом. Ходьба із зміною темпу (40 сек.). Ходьба з високим підніманням стегна, як «конячка» (25 сек.). Біг у середньому темпі (ЗО сек.), ходьба. Шикування в кілька колон із заведенням ланок.
1. Піднімання м’яча вгору, за голову.
В.п. — основна стійка, м’яч тримати обома руками, опущеними вниз.
1-2 — підняти м’яч вгору, за голову, торкнутися ним потилиці (вдих); 3-4 — опустити м’яч у в.п. (видих). Піднімаючи м’яч вгору, прогнутися упоперек. Повторити 6-8 разів у повільному темпі.
2. Нахили тулуба в сторони.
В.п. — стійка ноги нарізно, м’яч на голові, підтримується руками.
1 — нахилити тулуб вправо (видих);
2 — повернутися у в.п. (вдих);
3-4 — те саме вліво. Під час нахилу, п’ятки з підлоги не піднімати. Повторити 6-8 разів у середньому темпі.
3. Нахили тулуба вперед.
В.п. — стійка на колінах, м’яч біля грудей. 1-2 — нахилити тулуб вперед, сісти на п’ятки, торкнутися м’ячем підлоги перед колінами (видих);
3-4 — випрямитися у в.п. (вдих). Під час нахилу руки прямі. Повторити 6-8 разів у повільному темпі.
4. Повороти тулуба.
В.п. — стійка ноги нарізно, руки з м’ячем внизу.
1 — повернути тулуб праворуч, підняти м’яч вперед (вдих);
2 — повернутися у в.п. (видих);
3-4 — те саме вліво. Руки прямі, п’ятки з підлоги не піднімати. Повторити 6-8 разів у середньому темпі.
5. Стрибки на обох ногах (пострибаємо, як м’ячик).
В.п. — зімкнута стійка, м’яч перед грудьми. Стрибки на обох ногах. Повторити 16 разів.
Біг у середньому темпі (30 сек.). Ходьба (35 сек.) у повільному темпі з підніманням рук в сторони (8 разів). Звичайна ходьба.
Вправи з обручем (старша група)
Шикування дітей в колону по одному за зростом. Ходьба чітким кроком, як «спортсмени» (30 сек.). Ходьба (35 сек.) на зовнішньому та внутрішньому боці ступні (руки на поясі). Біг (35 сек.) у середньому темпі, ходьба. Перешикування в 3-4 колони (через центр поворотом направо або наліво).
1. Піднімання обруча вгору.
В.п. — основна стійка, обруч вертикально біля стегон, обхват зовні.
1 — підняти обруч вгору над головою (вдих);
2 — опустити обруч за спину, згинаючи руки (видих);
3 — підняти обруч вгору (вдих);
4 — опустити обруч у в.ц. (видих). Обруч над головою, подивитися на нього. Повторити 8 разів у повільному темпі.
2. Нахили тулуба вперед.
В.п. — стійка ноги нарізно, обруч вертикально біля стегон.
1 — нахилити тулуб вперед, покласти обруч на підлогу (видих);
2 — випрямитися (вдих);
3 — нахилити тулуб вперед-зниз, взяти обруч (видих):
4 — випрямитися у в.п. (вдих). Ноги в колінах не згинати. Повторити 8 разів у середньому темпі.
3. Повороти тулуба.
В.п. — сидячи на підлозі, ноги нарізно, обруч вертикально перед грудьми.
1 — повернути тулуб вправо, поставити обруч на підлогу праворуч (видих);
2 — повернутися у в.п. (вдих);
3-4 — те саме в ліву сторону. Повторити 8 разів у середньому темпі.
4. Піднімання ніг вгору.
В.п. — лежачи на спині, обруч горизонтально на рівні грудей. 1-2 — підняти ноги вгору, торкнутися колінами обруча (вдих); 3-4 — опустити ноги на підлогу (видих). Піднімати ноги прямі. Повторити 8-10 разів у повільному темпі.
5. Нахили тулуба в сторони.
В.п. — стійка ноги нарізно, обруч над плечима горизонтально до підлоги.
1 — підняти обруч вгору над головою (вдих);
2 — нахилити тулуб вліво (видих);
3 — випрямити тулуб, обруч над головою (вдих);
4 — повернутися у в.п. (видих);
5-8 — те саме вправо. Повторити 6-8 разів у повільному темпі.
6. Стрибки.
В.п. — основна стійка, руки на поясі, обруч на підлозі біля носків ніг.
1 — стрибок у середину обруча поштовхом обох ніг;
2 — стрибок назад з обруча. Стрибати м’яко на носках, дихати рівномірно. Повторити 10 разів.
Біг у повільному темпі (1 хв. ЗО сек.). Ходьба (40 сек.) у повільному темпі з рухами рук: під крок правої ноги — руки в сторони, лівої — руки на пояс (8-10 разів). Звичайна ходьба.
Вправи зі скакалкою (старша група)
Шикування дітей в колону по одному за зростом. Ходьба в середньому темпі (30 сек.). Ходьба (40 сек.) на носках (руки на поясі) та п’ятках (руки за голову). Біг (45 сек.) у середньому темпі, ходьба. Перешикування в 3-4 колони (через центр поворотом направо або наліво).
1. Піднімання рук вгору.
В.п. — основна стійка, скакалку, складену вдвоє, тримати за кінці внизу.
1 — підняти руки вгору, праву ногу відставити назад на носок (вдих);
2- повернутися у в.п. (видих);
3-4 — те саме з лівої ноги. Руки вгору, прогнутися впоперек. Повторити 10 разів у середньому темпі.
2. Нахили тулуба вперед.
В.п. — стійка ноги нарізно, складена вдвоє скакалка — внизу за спиною.
1 — нахилити тулуб вперед-вниз, натягуючи скакалку, відвести руки назад (видих);
2 — випрямитися у в.п. (вдих). Нахили виконувати енергійно, ноги в колінах не згинати. Повторити 10-12 разів у середньому темпі.
3. Повороти тулуба.
В.п. — стійка ноги нарізно, скакалку, складену вдвоє, тримати за спиною на плечах за її кінці.
1 — повернути тулуб ліворуч, натягуючи скакалку, ліву руку відвести в сторону, права зігнута (видих);
2 — повернутися у в.п. (вдих);
3-4 — те саме в праву сторону. При поворотах ступні з підлоги не піднімати. Повторити 10 разів у середньому темпі.
4. Згинання та розгинання ніг.
В.п. — лежачи на спині, скакалка складена вдвоє, руки вперед. 1-2 — зігнути ноги вперед, перенести їх поміж рук, підвести скакалку під коліна (видих);
3-4 — опустити ноги у в.п. (вдих). Згинаючи ноги носки відтягнути. Повторити 10-12 разів у повільному темпі.
5. Повороти тулуба.
В.п. — сидячи на підлозі, ноги нарізно (якнайширше), руки в сторони,.скакалка на плечах за головою.
1 — повернути тулуб вправо (видих);
2 — повернутися у в.п. (вдих);
3-4 — те саме в ліву сторону. Повторити 10-12 разів у середньому темпі.
6. Нахили тулуба в сторони.
В.п. — стійка ноги нарізно на скакалці, руки внизу.
1 — нахилити тулуб вліво, правою рукою натягнути скакалку (видих);
2 — повернутися у в.п. (вдих);
3-4 — те саме вправо. Нахили виконувати в одній плоїцині. Повторити 10-12 разів у середньому темпі.
7. Стрибки через скакалку.
В.п. — основна стійка, скакалка за спиною. Стрибки поштовхом обох ніг через скакалку, що обертається. Стрибати м’яко на носках. Повторити 22-24 рази.
Біг у повільному темпі (2 хв. ЗО сек.). Ходьба (50 сек.) у повільному темпі із плесканнями в долоні над головою під крок лівої ноги (10-12 разів). Ходьба в середньому темпі.
Комплекси гімнастики пробудження
„Усмішка”
„Подивіться в очі”. В.п. – лежачи на спині одне до одного ногами, руки уздовж тулуба. 1 – підняти голову, подивитися одне одному в очі(видих), 2 – в.п.,(вдих).
„Заховалися одне від одного”. В.п. – лежачи на спині одне до одного ногами, руки під головою. 1 – зігнути ноги в колінах; 2 – в.п.
„Пошукали один одного”. В.п. – те саме, ноги в колінах зігнути, руки розведені в боки. 1 – покласти коліна на ліжко (видих), поворот голови вправо. 2 – в.п., (вдих); 3 – 4 – те саме вліво.
„Зустріч”. В.п. – лежачи на спині, руки уздовж тулуба перекачування вліво (вправо).
„Їдемо на велосипеді”. В.п. – те саме. Поперемінне згинання і випрямлення то лівої, то правої ноги.
„Тягнемося до сонця”. В.п. – стоячи на колінах, руки опущені. 1 – 2 – підняти руки через сторони вгору, потягнутися. 3 – 4 – в.п.
„Усмішка”. Встати, усміхнутися одне одному.
„Заховалися одне від одного”. В.п. – лежачи на спині одне до одного ногами, руки під головою. 1 – зігнути ноги в колінах; 2 – в.п.
„Пошукали один одного”. В.п. – те саме, ноги в колінах зігнути, руки розведені в боки. 1 – покласти коліна на ліжко (видих), поворот голови вправо. 2 – в.п., (вдих); 3 – 4 – те саме вліво.
„Зустріч”. В.п. – лежачи на спині, руки уздовж тулуба перекачування вліво (вправо).
„Їдемо на велосипеді”. В.п. – те саме. Поперемінне згинання і випрямлення то лівої, то правої ноги.
„Тягнемося до сонця”. В.п. – стоячи на колінах, руки опущені. 1 – 2 – підняти руки через сторони вгору, потягнутися. 3 – 4 – в.п.
„Усмішка”. Встати, усміхнутися одне одному.
„Прокидаймось”
Лунає тиха, спокійна музика. Вихователь пропонує дітям відкинути ковдри.
„Розбудить сусіда” – повороти головою праворуч-ліворуч.
„Потяглися” – лежачи на спині, ноги разом, руки вздовж тулуба. Підняли руки вгору, опустили за голову – потяглися; опустили руки вниз.
„Хто ще спить?” – сидячи на ліжку, ноги прямі, руки на по-ясі. Підняли плечі вгору (вдих); опустили плечі(видих).
„Шукаємо черевички” – сидячи на ліжку, ноги опущені на підлогу. Нахилитися вперед, дістати носиком колін(видих); сісти рівно(вдих).
„Виросли великі” – стоячи біля ліжка. Піднятися на носки, потягнутися руками вгору; опуститися.
Гімнастика закінчується ходьба по корекційній доріжці.
„Розбудить сусіда” – повороти головою праворуч-ліворуч.
„Потяглися” – лежачи на спині, ноги разом, руки вздовж тулуба. Підняли руки вгору, опустили за голову – потяглися; опустили руки вниз.
„Хто ще спить?” – сидячи на ліжку, ноги прямі, руки на по-ясі. Підняли плечі вгору (вдих); опустили плечі(видих).
„Шукаємо черевички” – сидячи на ліжку, ноги опущені на підлогу. Нахилитися вперед, дістати носиком колін(видих); сісти рівно(вдих).
„Виросли великі” – стоячи біля ліжка. Піднятися на носки, потягнутися руками вгору; опуститися.
Гімнастика закінчується ходьба по корекційній доріжці.
Вихователь ніжно промовляє:
Хто так солодко тут спить?
Треба прокидатися –
Оченята відкривати
І зарядку починати.
Треба прокидатися –
Оченята відкривати
І зарядку починати.
Під спокійну музику діти прокидаються, скочують ковдри на край ліжка.
„Потягування” В.п. – лежачи на спині, руки вздовж тулуба, ноги разом.1 – підняти руки вгору, носки ніг витягнути-подивитися на носок. 2 – в.п.
„Почергове піднімання ніг” В.п. – лежачи на спині, руки під головою. 1 – підняти праву пряму ногу якомога вище – подивитися на носок. 2 – в.п. 3 – 4 – те саме з лівої ноги.
„Погойдування” В.п. – лежачи на спині, ноги зігнути в колінах, притиснуті руками до грудей. 1-підтягти до колін голову, погойдатися на спині. 2 – розслабитися.
„Прогинання” В.п. – лежачи на животі, ноги прямі, руки зігнути в ліктях. 1 – випрямити руки, прогнутися у спині, подивитися на стелю. 2 – в.п.
„Розведення рук” В.п. – сидячи на ліжку, ноги опущені вниз. 1 – руки в сторони; 2 – обхопити себе за плечі.
„Повороти голови” В.п. – сидячи на ліжку, ноги опущені, руки на колінах. 1 – повернути голову праворуч; 2 – повернути ліворуч.
„Повороти тулуба” В.п. – стоячи, руки в боки. 1 – поворот тулуба праворуч; 2 – в.п. 3 – 4 – те саме ліворуч.
„Почергове піднімання ніг” В.п. – лежачи на спині, руки під головою. 1 – підняти праву пряму ногу якомога вище – подивитися на носок. 2 – в.п. 3 – 4 – те саме з лівої ноги.
„Погойдування” В.п. – лежачи на спині, ноги зігнути в колінах, притиснуті руками до грудей. 1-підтягти до колін голову, погойдатися на спині. 2 – розслабитися.
„Прогинання” В.п. – лежачи на животі, ноги прямі, руки зігнути в ліктях. 1 – випрямити руки, прогнутися у спині, подивитися на стелю. 2 – в.п.
„Розведення рук” В.п. – сидячи на ліжку, ноги опущені вниз. 1 – руки в сторони; 2 – обхопити себе за плечі.
„Повороти голови” В.п. – сидячи на ліжку, ноги опущені, руки на колінах. 1 – повернути голову праворуч; 2 – повернути ліворуч.
„Повороти тулуба” В.п. – стоячи, руки в боки. 1 – поворот тулуба праворуч; 2 – в.п. 3 – 4 – те саме ліворуч.
„Силачі”
„Силачі” – в.п. – лежачи на спині, руки на плечі. Згинання і розгинання рук.
„Руки вгору”. В.п. – те саме. Піднімання рук вгору.
„Підтягування”. В.п. лежачи на спині, руками тримаємось за ліжко. Підтягування обох ніг до грудей.
„Піднімання ніг”. В.п. – лежачи на спині, руки вздовж тулуба. Піднімання правої (лівої) ноги.
Стрибки на лівій та на правій нозі, чередуючи з ходьбою.
„Руки вгору”. В.п. – те саме. Піднімання рук вгору.
„Підтягування”. В.п. лежачи на спині, руками тримаємось за ліжко. Підтягування обох ніг до грудей.
„Піднімання ніг”. В.п. – лежачи на спині, руки вздовж тулуба. Піднімання правої (лівої) ноги.
Стрибки на лівій та на правій нозі, чередуючи з ходьбою.
Вправа на дихання. Левенята”
„Прокидання”. В.п. – лежачи на спині, руки вздовж тулуба, ноги разом. Повороти голови вліво – вправо.
„Потягусі”. В.п. – те саме.1 – закинути руки назад, носки натягнуті (вдих); 2 – в.п., (видих).
„Покотилися”. В.п. – лежачи на спині, руки прямі за головою, ноги разом. 1 – перекати тулуба вправо; вліво.
„Умилися”. В.п. – лежачи на животі, руки вперед, ноги разом. 1 – підняти тулуб; 2 – «умили» мордочки.
„Помахали хвостиками”. В.п. – стоячи на колінах з упором на руки. 1 – прогнутися у спині, підняти голову догори, 2 – 3 – повороти таза ліворуч – праворуч; 4 – в.п.
„Левеня сердиться”. В.п. – те саме. 1 – вигнути спину, поди-витися вперед, сказати «р – р – р»; 2 – в.п.
„Нагостримо кігтики”. В.п. – о.с., руки за головою. 1– 4 – переступаючи вправо, зробити енергійні загрібаючи рухи пальцями ніг; 5 – 8 – те саме вліво.
„Потягусі”. В.п. – те саме.1 – закинути руки назад, носки натягнуті (вдих); 2 – в.п., (видих).
„Покотилися”. В.п. – лежачи на спині, руки прямі за головою, ноги разом. 1 – перекати тулуба вправо; вліво.
„Умилися”. В.п. – лежачи на животі, руки вперед, ноги разом. 1 – підняти тулуб; 2 – «умили» мордочки.
„Помахали хвостиками”. В.п. – стоячи на колінах з упором на руки. 1 – прогнутися у спині, підняти голову догори, 2 – 3 – повороти таза ліворуч – праворуч; 4 – в.п.
„Левеня сердиться”. В.п. – те саме. 1 – вигнути спину, поди-витися вперед, сказати «р – р – р»; 2 – в.п.
„Нагостримо кігтики”. В.п. – о.с., руки за головою. 1– 4 – переступаючи вправо, зробити енергійні загрібаючи рухи пальцями ніг; 5 – 8 – те саме вліво.
„Мавпочки”
Вихователь розповідає під спокійну музику:
Вітерець гойдає розлогі пальми, спекотне сонце панує на блакитному небі. А на затишній галявині сплять гарненькі маленькі мавпочки. Ось прокидаються мавпочки, крутять голівками…
Потягуються. .в.п. – лежачи на спині, руки вздовж тулуба, ноги разом. Піднімання рук вгору-вниз.
В.п. – те саме. Підняти праву ногу вгору (вдих); те саме лівою ногою.
Сонечко засвітило мавпочкам в оченята, вони радо перекинулися зі спинок на животики, умили мордочки з потічка. .В.п. – лежачи на животі, руки вперед.
Підвелися, подивилися на свої хвостики. .В.п. – стоячи на колінах з упором на руки.
Потяглися по банан до пальми. .В.п. – сидячи на колінах, руки на поясі.
Сіли на ніжки. Де б знайти смачний банан?. В.п. – те саме.
Потягуються. .в.п. – лежачи на спині, руки вздовж тулуба, ноги разом. Піднімання рук вгору-вниз.
В.п. – те саме. Підняти праву ногу вгору (вдих); те саме лівою ногою.
Сонечко засвітило мавпочкам в оченята, вони радо перекинулися зі спинок на животики, умили мордочки з потічка. .В.п. – лежачи на животі, руки вперед.
Підвелися, подивилися на свої хвостики. .В.п. – стоячи на колінах з упором на руки.
Потяглися по банан до пальми. .В.п. – сидячи на колінах, руки на поясі.
Сіли на ніжки. Де б знайти смачний банан?. В.п. – те саме.
МУЛЬТИМЕДІА
Заняття з фізкультури з використанням фітбол-м'ячів та степ-платформ
Ранкова гімнастика в середній групі
Спортивне свято
Ранкова гімнастика з елементами шейпінгу
Здоров'язберігаючі технології
Зарядка для маляток
Ранкова зарядка - (1 серія) (Уроки тітоньки Сови)
Смешарики Гімнастика для рук та ніг
Загальна характеристика ходьби
Ходьба - один із основних рухів, якими володіє дитина після вміння повзати. Вміння ходити формується у неї в кінці першого - на початку другого року життя. Ходьба розширяє можливості дітей, збагачує їх діяльність, стимулює активність, сприяє повноцінному фізичному розвитку.
В ходьбі активно приймає участь весь опорно - руховий апарат дитини, одночасно в роботу включається до 56% м’язів тіла. При збереженні правильної техніки ходьби значно змінюються м’язи тулуба, спини, живота, тренуються дрібні м’язи ступні; формується правильна постава.
При ходьбі тренується дихальна і серцево - судинна система, активним приходить обмін речовин. Під час ходьби групою дітей виховується координованість рухів, організованість, вміння орієнтуватися на майданчику, в різних частинах змінюючи умови місцевості. Ходьба - циклічний рух помірної інтенсивності, тобто проходить повторення одних і тих же циклів рухових дій (кроки правою і лівою ногою). Рухи почергові. Руки рухаються почергово в направленні вперед - назад згідно з рухами ніг. В процесі ходьби проходить постійне чергування напруження і розслаблення м’язів, що забезпечує рухову працездатність нервово - м’язового апарату на високому рівні. Тому ходьба широко використовується у фізичному розвитку дітей різного віку. Величина навантаження при ходьбі залежить від швидкості рухів і умов виконання. Так, при повільній ходьбі по відносно рівній поверхні (грудної або асфальтної доріжки) інтенсивність навантаження незначна. Але вона помітно збільшується, якщо підвищений темп руху, включати подолання спусків і підйомів або рухатися по доріжкам з різним ґрунтом (пісок, трава).
Максимальне навантаження людини дорівнює його подвійній вазі. Це означає, наприклад, що при масі дитини 10 кг. його емуний витримують навантаження до 20 кг. І хоча ходьба вважається простим рухом, дитина не може відразу оволодіти правильними навичками, особливо на початковому етапі, коли дитині важко зберігати рівновагу із-за коливання спільного центру тяжіння (вона розкочується, тулуб помітно нахиляється вперед). Тому дитина рухається швидко, здібними кроками: ступня стає на опору вся цілком, без перекату з п’ятки на носок, дитина ніби «шльопає». Кроки невпевнені, нерівномірні. Погано скоординовані рухи рук і ніг, руки мало приймають участь в рухах. Ці особливості ходьби дитини викликані слабістю м’язів, які приймають участь в русі, поганою скоординованістю їх роботи, більш високим, ніж у дорослого, розміщенням центру тяжіння тіла. Слабко виражений підйом, відсутність уміння при русі напружувати або розслаблювати відповідні м’язи, не виконують ресорної функції ступні, роблячи кроки дитини важливими.
Висновок
Ходьба - один із основних рухів, якими володіє дитина після вміння повзати. Вміння ходити формується у неї в кінці першого - на початку другого року життя. Ходьба розширяє можливості дітей, збагачує їх діяльність, стимулює активність, сприяє повноцінному фізичному розвитку.
В ходьбі активно приймає участь весь опорно - руховий апарат дитини, одночасно в роботу включається до 56% м’язів тіла. При збереженні правильної техніки ходьби значно змінюються м’язи тулуба, спини, живота, тренуються дрібні м’язи ступні; формується правильна постава.
При ходьбі тренується дихальна і серцево - судинна система, активним приходить обмін речовин. Під час ходьби групою дітей виховується координованість рухів, організованість, вміння орієнтуватися на майданчику, в різних частинах змінюючи умови місцевості. Ходьба - циклічний рух помірної інтенсивності, тобто проходить повторення одних і тих же циклів рухових дій
Характеристика та техніка виконання різних видів ходьби.
Основні види ходьби і техніка їх виконання
1. Звичайна ходьба в помірному темпі.
При такій ходьбі нога ставиться на опору з п’ятки, потім перекат через ступню на носок переходить у відштовхування. Рухи рук спокійні - зігнуті в ліктях руки почергово піднімаються вперед не вище рівня грудей, потім відводяться назад ліктями. Голова при піднята, плечовий пояс ненапружений, живіт підтягнутий.
2. Ходьба на носках.
Виконується на більш прямих ногах. Кроки короткі, тулуб випрямлено, підтягнуто. Нога ставиться на передню частину ступні (на пів пальці), п’ятка не торкається поверхні. Рухи рук незначні, вони дещо розслаблені. їх можна послабити на пояс, положити за голову. При ходьбі плечі опущені, постава невимушена.
3. Ходьба на п’ятках.
Цей вид ходьби виконується майже на прямих ногах. Кроки короткі, живіт підтягнутий, спина випрямлена. Нога ставиться на п’ятку, носки підтягнуті вгору, при цьому не слід їх сильно розвертати в сторону. Рухи рук незначні (поставити на пояс, положити на голову).
4. Ходьба високо піднімаючи коліна.
Рухи енергійні, чіткі. Нога ставиться спочатку на передню частину, потім на всю ступню. Кроки короткі, впевнені. Зігнута в коліні нога піднімається вперед - вгору, стегно приймає горизонтальне положення, гомілка утворює із стегном прямий кут, носок відтягнутий вниз. Активні рухи ніг координуються з рухами рук, кисті зжаті в кулаки. Просування вперед незначні. Корпус прямий, голова при піднята.
5. Ходьба широким кроком.
Рухи сповільнені. Зберігається звичайна при ходьбі координація рухів рук і ніг. Нога ставиться перекатом з п’ятки на носок. Приблизна довжина кроку різна для дітей різного віку (32 - 35 см. в 2 роки, 55 - 60 см. до 7 років). При виконанні цього виду ходьби не можна занадто збільшувати довжину кроку так, як це може привести до порушення формуючої у дітей координації рухів.
6. Ходьба перекатом з п’ятки на носок.
Виконується цей вид ходьби яскраво вираженою поставою ноги на п’ятку, плавним і водночас енергійним перекатом на носок. Рухи рук вільні, ненапружені, з деяким акцентом в момент переходу на носок.
7. Ходьба приставним кроком.
Може виконуватися вперед, назад, вправу і ліву сторону. Крок починається з будь-якої ноги: одна при цьому виноситься вперед, інша до неї приставляється. Обидві ноги стають разом, п’ятки їх з’єднують на кожному
кроці. Не слід повертати стопу, приставляємо ноги носком всередину. Руки в русі участі не приймають, їх доцільно поставити на пояс. Цей вид ходьби особливо добре виконувати під музику, враховуючи різний її характер і під марш - чітко, без помітного згинання в колінах; під танцювальну музику - м’яко, на одній або на обох ногах.
8. Ходьба на пів присіді й присіді.
Виконується на півзігнутих або повністю зігнутих в колінах ногах. При ходьбі в на пів присіді нога ставиться на передню частину ступні, а при ходьбі в присіді - на всю ступню. Спину треба старатися тримати прямо.
Руки рухаються вільно. При ходьбі в на пів присіді їх можна поставити на пояс, при ходьбі в присіді руки краще тримати на колінах.
9. Ходьба схрещеним кроком.
В цьому виді ходьби одна нога виноситься вперед і ставиться перед другою ненабагато в сторону. Просування вперед незначне. Ногу треба ставити випрямлено і на всю ступню. Руки доцільно тримати на поясі, так як їх активні рухи можуть тримати до через мірного повороту тулуба і порушити координацію рухів.
10. Ходьба випадами.
Нога, яка виноситься вперед зігнута в коліні і ставиться на всю ступню. Нога, яка позаду стоїть на носок (по можливості її треба тримати прямо). Поштовх відбувається носком позаду стоячої ноги.
11. Ходьба із закритими очима.
Виконується невеликими кроками, спостерігається відхилення від прямолінійного напрямку.
12. Ходьба спиною вперед.
Одна нога ставиться назад на передню частину ступні або відразу на всю ступню. Поштовх відбувається п’яткою другої ноги або всією ступнею одночасно. Координація рухів рук і ніг виконується з напругою.
13. Гімнастична ходьба.
Виконується постановкою ноги з носка більш широким кроком, ступня ставиться на опору повністю.
14. Ходьба на зовнішній стороні ступні.
Виконується невеликим кроком, нога ставиться на зовнішню сторону ступні. Руки бажано поставити на пояс ( в сторону, за спину) в залежності від віку дітей.
15. Ходьба на внутрішній стороні ступні.
Крок невеликий, нога ставиться на внутрішню сторону ступні. Руки бажано поставити на пояс (в сторони).
16. Ходьба з різними рухами рук (на поясі, в сторону, вгору, за голову, за спиною, одна вгору, друга вниз).
17. Ходьба випадами.
18. Ходьба в різних шикуваннях, в різних напрямках, в різних темпах.
Заняття з фізичної культури відрізняють за змістом і педагогічними завданнями. За змістом вони розподіляються на комплексні та заняття з акцентом на певний вид навчального матеріалу. З дошкільниками, як правило, проводять комплексні заняття, на яких діти виконують загальнорозвиваючі вправи, основні рухи та беруть участь у рухливій грі. Однак можна проводити заняття, що передбачають переважно один вид вправ, наприклад, плавання, катання на ковзанах, лижах та ін.
Залежно від поставлених педагогічних завдань заняття з фізичної культури поділяють на заняття ознайомлення з новим матеріалом, вивчення нового матеріалу, закріплення та удосконалення фізичних вправ, заняття мішаного типу та контрольні. Кожне з них має свої особливості.
Заняття ознайомлення з новим матеріалом можуть бути поодинокими з кожного виду фізичних вправ, тому що на наступних заняттях діти виконуватимуть вже знайомі вправи. На цьому занятті вихователь (в старших групах краще підготовлена дитина) демонструє нову вправу, її також можна показати на малюнках. Далі дітям розповідають про способи виконання даного руху. Потім передбачається обов’язкове виконання дітьми цього руху або окремих його елементів за допомогою вихователя.
Заняття вивчення нового матеріалу (формування рухових вмінь) провадяться після занять з ознайомленням з новим матеріалом. На цьому занятті вихователь пояснює виконання вправи, що вивчається, у разі необхідності показує її; виправляє помилки, надає допомогу та страховку; дає оцінку дітям щодо якості виконання руху.
На заняттях закріплення та удосконалення техніки виконання фізичних вправ формують вміння та навички основних рухів або вправ (ігор) спортивного характеру. Поступово автоматизуються елементи вправи, що вивчається, вони виконуються все більш чітко та легко, з поступовим переходом на м’язовий (підсвідомий) контроль за її виконанням. Багаторазове повторення руху у стандартних та ускладнених умовах виконання (на місцевості з подоланням природних перешкод), також у процесі рухливих ігор.
Частіше за все проводять заняття мішаного типу, де поряд з вивченням нового матеріалу діти вдосконалюють техніку виконання вправ і рухових дій, що вивчалися раніше.
Контрольні заняття проводяться як на початку, так і наприкінці кварталу або навчального року, з метою виявлення ступеня володіння дітьми основними рухами на даний період, а також визначається результативність проведеної за квартал або рік роботи. Епізодично, за завданням завідуючої, методиста, інспектора-методиста вихователь планує на цьому занятті певні основні рухи або вправи спортивного характеру (на майданчику), вже вивчені дітьми, для об’єктивної оцінки якості їх засвоєння. Кількість контрольних занять трохи збільшується у старших групах.
Кожному типу заняття відповідають певні педагогічні завдання, які випливають із єдиної для всієї серії занять дидактичної мети – сформувати конкретні рухові вміння та навички. Наприклад, вивчаючи стрибки у висоту з розбігу (старші дошкільники), дидактична мета формулюється так: «Сформувати навичку у стрибках в висоту з розбігу». Виходячи з цієї мети, на серії занять вирішується ряд конкретних дидактичних завдань:
1) ознайомлення дітей із стрибком у висоту з розбігу;
2) вивчення елементів стрибка (відштовхування однією ногою з одного, двох, трьох і т.д. кроків; згинання ніг у польоті, стійке приземлення);
3) удосконалення стрибка, поступово збільшуючи висоту перешкоди – 20-25см — 30-35 см і довжину розбігу до 6-8 м;
4) перевірка і оцінка техніки стрибка в висоту з розбігу (наприкінці навчального року).
Знання типології занять дозволяє вихователю вибрати ту організацію заняття, яка найбільше відповідає поставленим педагогічним завданням.
Загальна характеристика бігу.
Вміння швидко і спритно бігати необхідно в основній діяльності дитини - в грі. Біг частіше інших рухів використовується в повсякденному житті всіма дітьми незалежно від того, відвідують вони дошкільний заклад або граються на майданчику. Біг входить в зміст багатьох видів рухів: від уміння правильно виконувати біг залежить, наприклад, успішність стрибків у висоту і довжину з розбігу, виконання спортивних вправ, включаючи елементи ігор в бадмінтон, волейбол. Біг складає основу ігор.
Біг - циклічний рух, в якому відштовхування від опори ногою (правою або лівою) чергуються з польотом. Це є характерною особливістю бігу в порівнянні з ходьбою.
В бігі необхідна хороша координація рухів рук і ніг, правильна постава, доцільна в залежновід бігу постановка ноги на опору. Багаторазове повторення окремих циклів (поштовху, польоту і приземлення) дозволяє здійснювати біг тривалий час, розвиваючи витримку.
Зовнішня легкість бігу пов'язана з наявністю оптимальних зусиль при досконалій координації рухів. Одним із основних моментів, забезпечуючих хороші результати (високу швидкість або тривалість бігу), є ритмічність бігу Біг на місцевості, повязаний з нерівностями грунту, різкими поворотами, підйомами і спусками, губить свою циклічність і ритмічність, характерні при бігу в залі або на спеціальній доріжці. Такий біг вимагає вміння добре і швидко перебудовувати координацію рухів.
Дітей дошкільного віку треба навчити бігати швидко, легко і ритмічно, з хорошою координацією рухів рук і ніг. Діти повинні вміти використовувати найбільш доцільний вид і техніку бігу в залежності від конкретних умов. Так на нерівній поверхні ефективніше біг в повільному темпі із збереженням рівноваги; на гірку - дрібним кроком, з гори - широким, в іграх з ловінням і вивертанням - біг в змінному темпі, з поворотами, раптовими зупинками.
В своїй послідовній діяльності і іграх діти частіше всього використовують біг на злегка зігнутих ногах в середньому темпі із зміною напрямку Але необхідно навчити дітей і іншим видам бігу (на швидкість, в повільному темпі, біг високо підіймаючи коліна), що мають важливе значення для всебічного фізичного виховання, розвитку рухових якостей, таких як швидкість, спритність, витримку.
Біг як новий вид рухових дій з'являється у дітей на другому році життя після того, як вони навчаться впевнено ходити. Спочатку це просто прискорена ходьба частими і дрібними кроками. Тулуб при цьому сильно нахиляється вперед, ноги зігнуті в колінах. Створюється враження, що дитина ніби падає.
На початку першого року життя дитини ця своєрідна прискорена ходьба стає власне бігом, з'являється характерна його особливість - політ, хоча кроки все ще дрібні, нерівномірні, а ноги ставляться на поверхню важко, відразу всією ступнею - «шльопає». Рухи рук не завжди координуються з рухами ніг.
За період від 2 до 7 років біг дітей стає легким, ритмічним, в ньому добре виражений політ, рухи рук і ніг скоординовані. Ступня ставиться еластичним перекатом з п'ятки на носок. Діти вже здатні виконувати різні види бігу, використовуючи різну його техніку.
Наприклад, на короткому відрізку при завданні пробігти швидко вони
Перед цим бажано нагадати дітям, як треба бігати, стрибати, кидати м'яч тощо. Іноді основний рух можна виконати кілька разів до початку гри. Наприклад, у грі «Снайпери» з метанням м'ячів у ціль діти спочатку виконують кидок м'яча, а потім починають гру. Пояснюючи правила, виконання яких викликає труднощі у дітей, треба показати, як вони виконуються. Так, у грі «Зроби фігуру» можна для прикладу показати який-небудь рух - «маятник годинника», «зайчик з довгими вушками» та інше.
Правила гри пояснюють докладно лише в тому разі, коли вона проводиться вперше. Повторюючи гру, тільки нагадують основний її зміст. Коли вводяться ускладнення, тоді потрібно пояснити додаткові правила і способи виконання ігрових дій. Пояснивши гру в старших групах і вихователь перевіряє, чи всі діти зрозуміли її, ставить їм кілька запитань щодо змісту і правил. Гра проходить злагоджено и чітко, якщо діти зрозуміли правила та ігрові дії, які вони повинні виконувати.
Важливий момент у проведенні Гри - вибір одного або кількох ведучих, їхні ролі можуть бути різні: відгадати за голосом, хто підходив; наздогнати того, хто тікає; влучити м'ячем та ін. Виконання обов'язків ведучого має виховне значення: сприяє активності, формує організаторські навички. Бажано, щоб у ролі ведучого протягом року були всі діти.
Є кілька способів визначення ведучого. Так, проводячи нову гру, вихователь може призначити ведучим ту дитину, яка краще за інших справиться з цією роллю, а потім призначати інших дітей. Ведучого можуть вибирати й самі діти, що має позитивне значення, оскільки дошкільнята колективно висловлюють ба-обрати на цю роль найбільш: гідного товариша. Іноді ведучий може обрати собі заміну Можна також визначити ведучого за допомогою короткої лічилки:
Всі ми, діти-дошкільнята.
Любим бігати та грати,
А ну, спробуй нас догнати,
Один, два, три - ловити будеш ти!
Ляльки дві і ведмежатко,
Круглий м'ячик і зайчатко -Порахуй, будь-ласка, ти!
Один, два, три, чотири, п'ять -Будеш ти нас всіх шукати!
На кого припаде останнє слово лічилки, той стає ведучим або, навпаки, виходить з кола. Всі згадані способи вибору ведучого застосовують залежно від характеру гри, місця її проведення та кількості дітей.
Обов'язковою умовою проведення командних ігор у старших групах є правильне комплектування команд (підгруп). Вони мають бути рівні за силами й складом. У практиці є кілька способів поділу гравців на команди: за допомогою рахунку або фігурного марширування, а також за призначенням капітанів команд.
При розподілі дітей за допомогою рахунку вони шикуються в шеренгу, а потім розраховуються на таку кількість номерів, скільки має бути у грі. Внаслідок цього способу команди не завжди формуються рівні за силами. Розподіл гравців фігурним маршируванням здійснюється так: діти
перешиковуються з колони по одному в колону по два., по три, де кожна з новоутворених колон - одна з команд. Такий розподіл гравців не потребує багато часу.
На початку гри діти можуть самі вибирати капітанів залежно від кількості команд. Призначені капітани по черзі вибирають гравців. Це дає змогу швидко укомплектувати команди, рівні за силами.
Усі способи розподілу дітей на команди слід запроваджувати відповідно до характеру та умов проведення рухливої гри.
Пояснивши правила гри, обравши ведучого, розподіливши гравців на команди та відповідно розставивши дітей (у залі або на майданчику), вихователь переходить до її проведення. Кожна рухлива гра починається за умовним сигналом (сплеск у долоні, свисток, змах прапорцем, рукою) або командою вихователя. Сигнал подається після того, як вихователь переконався, що всі діти добре засвоїли правила гри й зайняли відповідні місця.
В іграх з розподілом дітей та підгрупи, особливо в естафетах, бажано користуватися командами: «Увага!», «Руш!». Останню з них іноді замінюють свистком. Це сприяє виробленню в дітей швидкої реакції на відповідні сигнали.
Ігри сюжетного характеру («Квочка та курчата», «Птахи й зозуля» та ін.). де немає змагального моменту, не потребують чітких команд. Можна спокійно сказати, «Гру почали» або попередити дітей, що гра починається після слів: «Раз, два, три!». Після того як діти почали гру, вихователь уважно стежить за її ходом і поведінкою гравців.
Під час гри педагог дає рекомендації дітям, які допускають помилки або порушують правила. Зауваження слід робити, не заважаючи ходу гри, не зупиняючи дітей. Гру зупиняють лише тоді, коли більшість учасників допускають грубі помилки і необхідно додатково пояснити правило.
Особливої уваги потребують малоактивні й ослаблені діти, які недостатньо орієнтуються в завданні, бояться перестрибнути через «рів», підійти близько до «ведмедя» або «вовка»; їм треба своєчасно допомогти (підтримати за руку під час переходу через «місток» та ін.), підбадьорити щоб вони були впевненішими виконують енергійний біг на носках, з активними рухами рук. При бігі на велику дистанцію вони біжать в спокійному темпі, ставлячи ногу перекатом з п'ятки на носок, рухи рук злегка розслаблені.
Для того, щоб діти поступово удосконалювали різні види бігу, необхідно створювати їм відповідні умови.
Види бігу, характеристика та техніка виконання різних видів бігу.
Види бігу різні. В спортивній практиці біг ділиться в залежності від довжини дистанції: спринт (60-100 м), біг на середні дистанції (400-1000 м), біг на довгі дистанції (від 2000 м), марафонський біг. Крім того, розрізняють біг кросовий, з перешкодами, бар'єрний біг. За останні роки особливу поширеність набув біг в невисокому темпі (трусцой), який використовується в оздоровчих цілях.
Враховуючи вікові особливості, дітям дошкільного віку доступні слідуючі види бігу:
- звичайний біг в спокійному темпі;
- біг на швидкість, з перешкодами і включенням інших рухів (підлізання, стрибків):
- біг із зміною темпу;
- повільний біг.
Види бігу і бігових вправ відрізняються за технікою виконання. Вихователю треба знати ці особливості, щоб попередити помилки, легше і швидше їх виправити, правильно визначити завдання і методику навчання.
1. Звичайний біг.
Правильною технікою такого бігу вважається: вміння бігати вільно, легко, з природніми рухами рук. Руки напівзігнуті в ліктях, пальці вільно зігнуті (але не зжаті в кулаки). При бігу руки рухаються вперед-вгору приблизно до рівня грудей декілька в середину, потім відводяться ліктями назад - в сторони. При бігу невеликими кроками злегка зігнута в коліні нога ставиться на передню частину ступні. При більш широких бігових кроках нога ставиться з п'ятки з по слідуючим еластичним опусканням на всю ступню. При відштовхуванні треба розігнути ногу в коліні. Носки ступнів в сторони не розводяться. Тулуб злегка нахилено вперед, голова з ним на одній лінії, груди і плечі розвернуті, плечі не повертати вслід за рукою, щоб не викликати занадтого повороту тулуба. Звичайний біг в середньому темпі широко використовується для навчання деяким елементам техніки, навичкам правильного координованого руху. При такому бігу діти можуть краще контролювати свої рухи добре їх відчувати, можуть вносити поправки в свої дії.
Звичайний біг - можна проводити в різних шикуваннях: в колону по одному, парами, по кругу, «змійкою» і т.д. Примірна тривалість непреривного бігу збільшується поступово з 10-15 с. в молодших групах до 35-40 с в старших (повторюється 2-4 рази з перервами). Для дітей 6-7 років в кінці навчального року тривалість бігу може бути в межах однієї хвилини, так як на протязі року діти оволодівають елементами правильної техніки бігу, росте їх функціональна підготовка.
2. Біг на носках.
Ногу слід ставити на передню частину ступні, не торкаючись п'яткою підлоги. Крок коротший, темп швидкий. Рухи рук спокійні, розслаблені, в такт крокам, високо їх не піднімати. Можна поставити руки на пояс.
3. Біг з високим підніманням колін.
Бігти піднімаючи зігнуту в коліні ногу під прямим кутом, ставити на підлогу м'яким, еластичним і в той же час достатньо енергійним рухом на передню частину ступні. Крок короткий, з незначним просуванням вперед. Корпус прямий і злегка відкинутий назад, голова високо піднята. Руки можна поставити на пояс. Чергувати з звичайним бігом або ходьбою.
Робити широкі кроки, збільшуючи поштовх і час польоту. Ногу ставити з п'ятки перекатом на всю ступню. Поштовхну ногу старатися повністтю випрямляти, енергійно відштовхуючись. Рухи рук вільні і розмашисті.
5. Біг з відведенням назад зігнутої в коліні ноги.
Тулуб нахилено вперед декілька більше звичайного, руки на поясі. Зігнута в коліні нога після поштовху відводиться назад (намагаючись п'яткою дістати ягодицю). Чергувати з звичайним бігом, декілька більше розслабляючи при цьому ноги, даючи їм відпочинок.
Виконувати захлестом майже прямих ніг: правою - вліво, лівою - вправо. Нога ставиться на ступню.
Виконується енергійно, широким розмашистим рухом. Поштовх робиш вперед-вгору. Тривалість безперервного бігу на носках, з високим підніманням колін, з відведенням назад зігнутої в коліні ноги невелика - 10-20 с Як правило, ці види бігу повторюються 2-3 рази, чергуючи кожний вид із звичайним бігом або ходьбою. Біг широким кроком робиться на дистанції 10-12 м. Для цього бігу можна використати різні орієнтири - лінії, мотузки, плоскі обручі, настільні м'ячі.
Виконується на передній частині ступні або на носках. Крок широкий, стрімкий. Рухи рук активні, в такт з біговими кроками. Робити енергійні відштовхування штовхальною ногою, добре її випрямляючи. Махову ногу виносити вперед-вгору. Тулуб нахилений вперед по ходу руху, голова з ним на одній лінії. Плечі розвернуті, не напружені, дивитись вперед. Швидкий біг використовується частіше всього в іграх з елементами змагання. Тривалість такого бігу невелика - 5-8 с Але, чергуючи з природніми зупинками -відпочинком, він може повторюватися 4-6 разів.
В цьому бігу треба вміти витримувати невеликий темп, не прискорювати і не сповільнювати його, бігти ритмічно. Кроки роботи порожні, ногу ставити на передню частину ступні або еластично з п'ятки на носок. Рухи рук спокійні, руки зігнуті в ліктях на рівні поясу, плечі злегка розслаблені.
Використовується в поєднанні з іншими рухами. Головне
завдання - навчити дітей вибирати темп і вид бігу найбільш відповідний змісту завдання.
Так, якщо біг закінчується підскоком або стрибком в довжину, то не треба сповільнювати темп перед поштовхом, а переходити відразу від останнього кроку розбігу до енергійного відштовхування вгору або вперед. Треба вміти швидко і спритно переключитися з бігу на інший вид руху.
Наприклад, підлізаючи під обруч або мотузку, пройти по колоді, а потім продовжуючи біг не зупиняючись, не змінюючи напрямок.
Широкий стрімкий крок чергується з різким гальмуванням в кінці гри рух по прямій з дрібними кроками на поворотах. Перед зміною напрямку темп більш частий, кроки коротші, коліна більше зігнуті щоб зберегти рівновагу. Рухи рук природні, допомагаючі руху по прямій і на поворотах.
Тут треба вміти сповільнювати і прискорювати темп бігу перед подоланням перешкод.
13. Біг в різних природних умовах розвиває вміння приміняти найбільш відповідний цим умовам вид бігу, його темп і швидкість. Біг по звичайній доріжці відрізняється від бігу по прямій, а біг по піску вимагає іншу техніку і інших зусиль, ніж біг по ґрунтовій доріжці.
Тому треба сприяти розвитку вміння використовувати найбільш ефективний вид бігу у відповідності з умовами поверхні (грунтова, трав'яниста, асфальтна, пісок, вода, з гірки на гірку).
При бігу в гору нога ставиться на носок, крок короткий, тулуб нахилено вперед. При згибанні нога ставиться на всю ступню або з п'ятки на носок, ноги більш зігнуті в колінах, тулуб дещо відхилено назад.
При бігу вгору: вниз по дошці, покладеній похило, ступні ставлять близько одна біля іншої, носки в сторони не розводять; регулюють збереження рівноваги, координацію рухів рук і ніг.
Значення стрибків у фізичному розвитку дітей дошкільного віку.
Стрибки – ациклічний рух. Складається з декількох послідовно і злито виконаних дій.
Присідання, відведення рук назад, відштовхування (однією або обома ногами), фаза польоту, рухи виносяться вгору – вперед – приземлення на носки, з плавним перепадом на всю стопу і випрямленням ( 3 розбігу в довжину – на п’ятки).
Значення:
· Широко використовується в руховій діяльності людини;
· Зміцнюють кістково – опорні м’язи апарату ніг, тулуба;
· Тренують окомір;
· Зміцнення серцево – судинної, дихальної системи;
· Тренують координацію рухів;
· Входять до змісту рухливих ігор;
· З’являються дуже рано на 2 році життя ( спочатку це ритмічні присідання, потім підстрибування з невеликим відривом від опори з підняттям на носки, утримуючись за предмет);
· Розвивають почуття ритму4;
· Зміцнюють м’язи ніг, стоп;
· Розвивають ритміку;
· Розвивають активність, наполегливість.
Види стрибків та техніка їх виконання. Види стрибків:
1. Підстрибування.
Стрибки
2. вгору з місця.
3. Стрибки в глибину (зістрибування).
4. Стрибки в довжину з місця.
5. Стрибки на скакалці.
6. Вистрибування на підвищення.
7. Стрибки у висоту з розбігу.
8. Стрибки в довжину з розбігу.
Техніка виконання стрибків
Підстрибування – декілька ритмічних невисоких стрибків поштовхом обох ніг в колінах. Дихання рівне, ритмічне. Положення рук (в сторони, на пояс, до плечей) і ніг (разом, вперед, назад), вводяться повороти, обмежується площа приземлення (в колі, обручі, на місці), збільшується дистанція стрибків при просуванні вперед. Може бути чергування на 2 і на нозі.
Стрибки вгору з місця – виконуються під поштовхом ніг, незначний згин в колінах, активне розгинання стоп при відштовхуванні. Тулуб прямий, одночасне випрямлення обох ніг при відштовхуванні, опускання на носки з незначним згинанням ніг в колінах, легких і ритмічних рухів. Руки – на пояс вільне, ритмічне.
Стрибки в глибину (зістрибування). Вихідне положення – ноги розставленні на ширині стопи, коліна злегка зігнуті, корпус прямий, руки трішки відведені назад, голова піднята. Енергійне відштовхування вперед – вгору, у фазі польоту ноги розгинаються в колінах, руки підняти вперед. під час приземлення треба зберегти рівновагу,зробити крок вперед або в сторону.
Стрибки в довжину з місця включає декілька рухових вмінь: присідання перед стрибком; енергійне й швидке відштовхування одночасно обома ногами; їх виправлення; фаза польоту, а потім виправляючи ноги вперед; приземлення, згинаючи ноги в колінах, і випрямляння стоячи на всій стопі. Вихідне положення: ноги розставлені на ширині стопи (10 см.), ступні паралельні, коліна зігнуті на рівні з носками ніг, складаючи з ними одну вертикаль. Невеликий нахил корпуса вперед, тяжість тіла переноситься вперед, швидко розгинаються ноги, енергійно випрямляється тулуб, руки піднімаються вперед – вгору. В польоті треба зігнути ноги, опустити руки, подати вперед тулуб. В момент приземлення м’яко зігнути ноги, неглибоко присісти, руки витягнути вперед – вгору. Закінчивши стрибок, випрямитися, руки опустити.
Стрибки зі скакалкою – стрибки не високі, незначне відштовхування, ноги при приземленні згинаються настільки, щоб виконувати наступний відштовх – носки після відштовхування витягнуть, корпус прямий. Скакалку треба крутити кистями і передпліччями рук, плечі не повинні рухатися.
Скакалки короткі, довгі (товщина 10мм., довжина 4м.).
Вистрибування на підвищенність використовується для навчання дітей розбігу і повштоху.
Підвищення: широка лава, банкетна колода ( висота 30 см.), пеньок, плоский камінь. Дитина, відштовхнувшись, однією ногою, стрибає на висоту 10 - 15 см. В положення випада однією ногою вперед, а потім приєднує другу ногу.
Стрибки у висоту з розбігу. Поєднується розбіг з відштовхуванням ногою у певному місці. Весь стрибок повинен виконуватися єдиною злитою дією.
Невеликий розбіг, відразу не зупиняючись, відштовхнутися однією ногою, зігнути обидві ноги при переході через перешкоду. М’яке приземлення їх на носки обох ніг, опускаючись на всю стопу. ( Гумовий мотузок, мотузок із грузами на кінцях,підвішані так, щоб при легкому задіванні вона падала. Можна використовувати гілочки, покладені на пеньки.)
Розбіг виконується без напруги, природно, вільними рухами рук, зігнутими в ліктях.
Стрибки в довжину з розбігу виконується з розбігу відштовхування – м’яке приземлення на п’ятки обох ніг. Розбіг повинен бути вільним, невимушеним, з поступово наростаючою швидкістю. Політ спрямований вперед, дитина ніби знаходиться в положенні сидячи. Перед приземленням треба випрямити ноги вперед – вниз і приземлитися на п’ятки з перекатом на всю стопу, м’яко згинаючи ноги в колінах.
Руки під час розбігу напівзігнуті в ліктях. При відштовхуванні обидві руки одночасно різко виносяться вперед – вгору до рівня плечей. При приземленні опускаються вниз – назад і незначно виносяться вгору.
Методика навчання стрибкам в різних вікових групах.
Методика проведення
Складні види стрибків готуються підготовчими вправами:
1. Стрибки вгору з діставанням високо підвішеного предмета ( для енергійного відштовхування).
2. Стрибки через лінії.
3. Стрибки з розбігу на підвищення – вистрибування.
4. Для м’якого приземлення ( образ зайчика,м’ячика, горобчиків). Підскоки на місці.
5. Прискоки з просуванням вперед.
Широке використання зорових орієнтирів, природного оточення – пеньки, канавки, горобчики інше.
І молодша група
Види стрибків:
· Підстрибування на двох ногах;
· Стрибки вгору з торканням предмета головою;
· Стрибки на двох ногах з просуванням вгору (2 - 3 см);
· Стрибки в довжину з місця(30 – 40 см);
· Стрибок в плоский обруч, лежачий на землі;
· Стрибки в глибину ( з висоти 15 – 20 см);
· Стрибок через предмет висотою 5 – 10 см;
· Стрибки з ноги на ногу;
· Прямий галоп.
Навчання починається з ритмічних присідань, що переходить у підстрибування. Вихователь використовує слова: «стрибок – стрибком», удари в бубен, оплески.
Образи: м’ячики, зайчики, горобчики, показ, зразок вихователя.
Рухливі ігри: « Пружинки», «Мій веселий, дзвінкий м’яч», «Спіймай метелика», «Горобчики і автомобіль».
Діти не можуть регулювати рухи ніг і рук. Рухові ігри «Стрибай – плескай», «Не віддам!», «Ніжки», «Стрибай до прапорця!», «Конячки», «Не замочи ніг», «Жабки».
Середня група
Види стрибків:
· Підскоки вгору на місці (ноги нарізно, одна - вперед, інша – назад);
· Підскоки на місці з поворотами направо, наліво;
· Підскоки вгору на місці, повертаючись навколо себе;
· Підскоки вгору на місці – 20р. (повторюють 2-3 рази з переривами).
· Стрибки вгору на двох ногах з 3-4 років;
· Стрибки на двох ногах з кроком вперед (2-3см);
· Стрибки в довжину з місця (50-70см);
· Стрибки в довжину через 4-6 ліній;
· Стрибки з круга в круг;
· Стрибки в глибину з висоти 20-30 см;
· Стрибки через 2-3 предмета високою 5-6 см;
· Стрибки на місці на правій і лівій нозі;
· Стрибки з ноги на ноги;
· Прямий галоп;
· Стрибки з короткою скакалкою.
Діти легко виконують стрибки, вони стають легкими, ритмічними. При поясненні звертає увагу на техніку.
Рухливі ігри: «Коні», «Пташка і кішка», «Зайці», «Жабки», «Ворони», «Дістань до м’яча».
Страшка група
Види стрибків:
· Підскоки на місці на двох ногах ( одна нога вперед, друга – назад, ноги схрещенно – ноги в розтіч; підскоки з ноги на ногу, з поворотом кругом);
· Підскоки на місці з оплесками перед собою, над головою, за спиною; ставити руки в сторони, на пояс до плечей;
· Стрибки по вузькій доріжці на двох ногах з просуванням вперед ( 3 – 4 см);
· Стрибки на двох ногах (правим і лівим);
· Стрибки поперемінно на одній і другій нозі;
· Стрибки на одній нозі; просуваючись вперед, прямо, по колу;
· Стрибки через 5 - 6 предметів висотою 15 -20 см, відштовхування однією ногою;
· Стрибки у довжину з місця (60 – 70 см);
· Стрибки з обруча в обруч послідовно;
· Стрибки на підвищенність висотою 20 см з місця, декількох кроків;
· Стрибки в глибину з висоти 30 см в певне місце;
· Боковий галоп;
· Стрибки через довгу скакалку;
· Стрибки у висоту з розбігу (висота 20 – 40см);
· Стрибки у довжину з розбігу (100м).
Рухливі ігри: «Добіжи і стрибни», «Хто скоріше по доріжці», «Стрибуни», «Жабки в болоті», «Конячки», «Скалки в два кола», «Пінгвіни з м’ячем».
Вихователь вимогливо ставиться до техніки виконання стрибків. Діти зацікавлені в результаті стрибка і починають розуміти значення сильного відштовхування, енергійного взмаху рук. Вихователь вчить дітей стрибкам з розбігу. Звертає увагу на розбіг, приземлення.
Методика навчання стрибкам в різних вікових групах
Молодший дошкільний вік
Вихователь використовує такі методи і прийоми: образне повторення (як зайчики, як горобці, жабки), імітуванні рухи пов’язані з образами, зорові орієнтири (іграшки, предмет), повний показ. Стрибки діти виконують в природному і середньому темпі. Привчає дітей стрибати в рівному темпі, приймаючи вихідне положення. Звернути увагу на те, щоб діти рухали руками і сприймали і виконували вказівки вихователя. Словесні прийоми: заохочування, позитивна оцінка, вказівка. Практичні прийоми: багаторазове повторення, сумісний показ та виконання.
Середній дошкільний вік
Вихователь привчає дітей слідкувати за вихідним положенням, чергуванням та координацією рухів рук, ніг. Слідкує за диханням: діти повинні дихати рівно, ритмічно. Чергувати фізичне навантаження з відпочинком. Імітаційні рухи на образне повторення використовуються менше.
Вихователь дає диференційовану оцінку стрибкам, звертає увагу на техніку, особливості руху.
Старший дошкільний вік
Вихователь звертає увагу на техніку виконання руху, якісне виконання дітьми. Треба вчити дітей правильно відштовхуватись і приземлятись залежно від виду стрибка. Чіткими розпорядженнями, команди і вказівками.
Вихователь вчить дітей різним видам стрибкам. Вчить дітей підтримувати рівновагу при приземленні, виносячи руки вперед; розраховувати точність приземлення в певне місце.
До показу руху залучаються діти, які можуть показати техніку стрибка, бути зразок для наслідування іншими дітьми. Набуті навички і вміння зі стрибків вихователь використовує в різних видах рухової діяльності.
1. Загальна характеристика метання, види та техніка виконання.
Метання – ациклічна швидкісно – силова вправа. Не має циклічних фаз, включає в себе силове відштовхування рукою (лівою або правою) у відповідному напряму, в певну ціль. Характерними широкими і активними рухами рук, ніг, тулуба.
Метання – складаний комплекс рухів. Щоб добре кидати, треба оволодіти усіма елементами метання: вихідними положеннями, прицілюванням, замахом, кидком і збереженням рівноваги після цього.
До оволодіння метання дітей підводять поступово.
Протягом усього перебування в дошкільному закладі у дітей формують навички кидання замахом знизу-вперед, із-за голови, зверху-вниз і знизу вгору.
Значення:
1. Вправи з метання розвиваючи окомір.
2. Вправи з метання розвивають координацію рухів.
3. Вправи з метання зміцнюють м’язи (великі і дрібні) рук, ніг, плечового поясу.
4. Вправи з метання зміцнюють м’язи тулуба.
5. Розвивають вміння розрахувати силу і точність кидка залежно від відстані до цілі та її розміщення ( горизонтальна чи вертикальна ціль).
6. Вправи з метання розвивають спритність, ритмічність і точність рухів.
7. Вправи з метання розвивають міткість.
8. Вправи з метання розвивають впевненість, наполегливість.
Різновиди метання:
1. Катання (кочення).
2. Проскочування.
3. Заскакування ( в стінку, один одному, в ціль)
4. Кидання.
5. Підкидавання ( вгору і ловля обома руками вниз об підлогу і ловля його).
6. Перекодування м’яча ( через мотузок ).
7. Метання на дальність.
8. Метання в ціль (горизонтальну, вертикальну).
Дії з м’ячем займають велике місце в роботі по фізичній культурі, використовуються всіма дітьми в самостійних іграх і вправах. Цей рух дуже рано входить в життя і діяльність дітей.
Маленька дитина же в 8-10 місяців кидає предмет (іграшку), випускаючи його з руки, відштовхуючи іграшку кистю руки. Цей рух надає дитині задоволення. Кинувши з манежу або з колиски брязкальце, дитина всім виглядом, а іноді навіть криком просить подати її і лише потім, щоб знову кинути іграшку. Ці дії дитина може повторювати багаторазово.
При цьому вона кидає іграшку то однією, то другою рукою, а іноді навіть двома руками одночасно, якщо предмет великий, наприклад надутий м’яч.
Кидок може бути спрямований по-різному: вниз, вгору, в сторону. Випустивши предмет з рук, дитина слідкує за ним, шукає місце падіння для того, щоб взяти самому або показати дорослому.
Маленькій дитині на початку 2 роки життя, невпевнено утримуючому в вертикальному положенні, зручніше кидати предмети з положення сидячи. З появою стійкої ходьби стає можливим кидок з положення стоячи. Зробивши дуже різкий рух, малюк загубити рівновагу. Але під впливом частих вправ кидок виконується все більш впевнено, далі летить м’яч.
Діти з задоволенням кидають м’ячі, закидають їх в ящик, кошик. Ці дії подобаються дитині своєю доступністю. Вони не вимагають точно зафіксованого способу виконання. М’яч може бути кинутим з меншим або більшим зусиллям, в будь-якому напрямку ( високо, в сторону, далеко). Його можна зловити будь-яким способом, однією або двома руками, відразу ж або після відскоку від землі. Кидати можна м’ячі великі і маленькі, шишки, сніжки, камінці.
Після кидання з’являється власне метання. Ці рухи відрізняються один від одного. Кидання в будь – якому напрямку виконуються відносно невеликими рухами рук, причому тулуб і ноги майже не залучаються до роботи. Тому і доступне сидячому або невпевнено стоячій дитині.
Будь – яке метання характеризується широким за розмахом і активними рухами ніг і тулуба в поєднанні з широкими рухами рук, які кидають предмет.
На 2 році життя велике місце в розвитку рухів малюка займає кочення м’яча. Частіше воно виконується в положенні сидячи, великий м’яч відштовхують двома руками в прямому напрямку. Діти катають м’яч вихователю, один одному, прокочують під дугою, у воротця зроблені з кубиків, паличок.
М’яч, як основний, зручний для кидання і метання предмет повинен постійно знаходитися у вільному розміщенні дітей. Вихователь показує, що з м’ячем можна виконувати різні дії, до помає дітям набути особливий руховий досвід, вміння діяти з м’ячем, тримати його двох або одній руці, охоплюючи пальцями, відштовхувати, котити, кидати. Після багаторазових вправ з’являється своєрідне «чуття м’яча».
Вдома дорослі повинні надати дитині можливість діяти, гратися з м’ячем.
В кожній віковій групі, м’ячі повинні бути різних розмірів – в маленьких (гумових, тенісних) до великих надувних. Вправи з ним привчають дітей без зайвого напруження володіти різним хватом м’яча: маленький м’яч щільно охоплювати пальцями однієї руки, в діях м’ячем обох рук розставляються поширені.
Техніка виконання
Кочення, прокочування, зкочення виконуються з різних вихідних положень: сидячи на підлозі, сидячи на стільці, стоячи. Спочатку вихователь сам спрямовує м’яч дитині і вчить ловити його. Потім діти самі катають м’яч один одному.
Кочення сидячи на підлозі.
В.п. – спина пряма, м’яч знаходиться розставленими ногами в злегка зігнутих руках. Дивиться на того, кому буде котитися м’яч ( прицілювання, вимірює відстань очима), потім подивиться на м’яч, нахилитися вперед.
Енергійно відштовхувати м’яч кистями, після цього випрямитися і подивитися, як м’яч докотися до ровесника.
Кочення сидячи на стільці дитина нахиляється вперед, кистями рук штовхає м’яч, який знаходиться між ступенями, і після цього випрямляється.
Кочення з положення стоячи
В.п. – присісти навшпиньки або нахилитися вперед, штовхає м’яч і тут же встає.
Треба навчати дітей енергійно відштовхувати м’яч від себе в певному напрямку, тоді він буде котитися рівно і швидко, не підстрибуючи, і його легко зловити. При ловлі треба уважно спостерігати за м’ячем намагатися вчасно схватити його, щоб він не укотився в сторону. Спочатку діти катають м’яч двома руками, потім однією (правою і лівою). Відстань поступово збільшуються від 1 до 2 м., потім завдання ускладнюються: діти прокочують м’яч між лініями, предметами і воротця, дугу між предметами (кеглями, кубиками на відстані 40-60 см.)
Проскочування можна поєднувати із завданнями: поспати у великий м’яч або кеглі, катати по дошці або лаві, зкочувати з похиленої дошки.
Зкочення з дошки (двома або однією рукою)
В.п. – дитина бере м’яч знизу двома руками ( долоні вперед ), підходить до дошки, спина рівно, штовхає м’яч так, щоб котився до кінця дошки, при коченні однією рукою треба підійти до дошки збору (долонею вперед) і штовхнути його.
Кидання і ловіння – більш складний рух, який вимагає окоміра. Доступні дітям з 3-річного віку.
В.п. – ноги злегка розставлені, руки з м’ячем опущені вниз, кидок обома руками знизу вгору. Щоб зберегти вертикальний напрямок руху м’яча,треба слідкувати очима за його положенням. Ловити м’яч двома руками, не прижимаючи до тулуба, руки злегка розставлені. Дитина намагається схопити м’яч, зажимаючи його з двох сторін долонями рук (зліва і вправо), або однією рукою зверху, другою знизу. Можна ловити м’яч, підставляючи кисті рук, складені чашечкою (пальці розставлені).
Кидання м’яча вгору однією рукою і ловля двома руками
В.п. – ноги врозтіч, м’яч в одній руці. Кидок робиться однією рукою знизу вгору перед собою, і при цьому слідкує очима за м’ячем.
Коли діти засвоюють прості способи кидання і ловіння, їм пропонують більш складні завдання: підкинути м’яч, плеснувши в долоні (попереду себе, за спиною, збоку) і зловити; підкинути повернутися кругом і зловити його; зловити м’яч після відскоку від підлоги і т.д.
Кидання м’яча вниз об підлогу і ловіння його
В.п. – стійка ноги врозтіч, м’яч тримають двома руками. Під час кидання руки піднімаються вгору, потім із силою ударяють м’ячем об підлогу. Чим сильніший удар, тим вище відскок м’яча. При ловінні руки розставлені значно ширше. Коли м’яч після відскока починає падати вниз, його ловлять обома руками (або прижимаючи з обох сторін, або однією рукою зверху, другою знизу).
Ударяти об рідлогу можна і однією рукою. В.п. – стійка ноги врозтіч, рука з м’ячем внизу. Дитина спочатку піднімає руки на рівень грудей долонею вниз, потім ударяє м’ячем об підлогу і потім ловить обома руками.
По мірі оволодіння можна ускладнювати: ударяти об підлогу і ловити м’яч після оплеска в долоні (поперед себе, за спиною, збоку, з поворотом і т. д.). пропонують вправи з відбиванням м’яча на місці двома руками, однією рукою (правою або лівою з просуванням вперед по прямій, по кругу) навколо обруча, змійкою (біля або між предметами).
Кидання м’яча в стінку
В.п. – ноги на ширині ступні, м’яч в одній з руці, діти відставляють праву ногу назад і кидають м’яч знизу. Кидати і ловити можна (2 і 1 рукою), з різними завданнями: з оплеском, з поворотом, з підскаком мяча від підлоги.
Метання на дальність і в ціль. Виконується різними способами: із-за спини через плече, прямою рукою зверху, прямою рукою знизу, прямою рукою збоку. Техніка виконання складається з слідуючих елементів: вихідне положення, прицілювання, замах, кидок, збереження рівноваги після кидка.
Спосіб «із-за спини через плече» краще починати, як метання на дальність. Спочатку кидають правою, потім лівою рукою.
В.п. – дитина відставляє назад праву ногу на відстані що дорівнює приблизно відстані ширині плеч, тулуба і стопи ніг злегка повертає вправо, погляд звернений в сторону кидка, правою ногою. Тулуб трішки подається вперед, тяжість тіла переноситься на ліву ногу.
Метання способом « прямою рукою зверху» використовують при перекиданні м’яча через волейбольну сітку.
В.п. – ноги ширше плеч, права нога відставлена назад, права рука з мішечком вздовж тулуба або напівзігнута перед грудьми, тулуб напав обернений вправо, тяжість тіла рівномірно розподілена на обидві ноги. Ліва рука опущена вздовж тулуба. Прицілившись дитина піднімає праву вперед – вгору, тулуб нахилений вперед, тяжість тіла переноситься на ліву ногу, ліву руку відводять вниз – назад.
При замахі права рука спочатку проноситься вниз – назад, потім вниз – вперед – вгору до відказу. Тяжість тіла переноситься на праву ногу, потім на обидві ноги і, знову на праву ногу.
При кидку тулуб і ноги випрямляються в напрямі із вгору – вниз. Рука майже пряма.
Метання «прямою рукою знизу» - використовують при метанні в горизонтальну ціль, при киданні м’яча один одному або в стінку, при перекиданні м’яча через волейбольну сітку.
В.п. – ноги ширше плечей, права відставлена назад; права нога напівзігнута в лікті, перед грудьми або вздовж тулуба. При прицілюванні тулуб нахиляється вперед; тяжість тіла переноситься на ліву ногу; права випрямлена, ставиться на носок; права рука із мішечком зігнута і лікті, піднімається вперед – вгору до рівня очей дитини, ліва злегка відводиться вниз – назад. Замах – права рука з мішечком іде назад до відказу; права нога відставлена назад і зігнута в коліні тулуб злегка нахиляється вперед, ліва нога випрямляється, ліва рука виноситься вперед.
При киданні випрямляються ноги і тулуб; права рука майже пряма, проноситься в напряму вниз – вперед вгору і кидок. Тяжість тіла переноситься на ліву ногу.
Метання «прямою рукою збоку» використовується при киданні м’яча в кеглі, збивання городків.
В.п. – ноги ширше плеч, права залишається назад, права рука з мішечком вздовж тулуба; тяжість тіла рівномірно розподілена на обидві ноги.
Прицілившись, дитина виносить праву руку вперед – вгору на рівень своїх очей; тяжість тіла переносить на ліву ногу, ліву руку злегка відводиться назад до відказу; тяжість тіла переноситься на праву ногу, зігнуту в коліні, ліва рука злегка відводиться вперед – вправо.
При кидку права нога випрямляється, тулуб повертається вліво – вгору, права рука рухається вперед вліво і кистю викидає предмет. Ліва рука відводиться вниз – назад. Тяжість тіла переноситься на ліву ногу. Для збереження рівноваги права нога приставляється до лівої.
Метання способом двома руками «від грудей» використовується, коли треба кидати м’яч один одному і т. д.
В.п. – ноги на ширині плечей, руки з м’ячем перед грудьми. При прицілюванні тулуб нахиляється злегка вперед – вниз, руки з м’ячем виносяться трішки вперед, тяжість тіла переноситься на вперед стоячу ногу. При замахі тулуб і руки з м’ячем відхиляються назад, тяжість тіла переноситься на позаду стоячу ногу. При кидку тулуб і нога випрямляються, руки теж випрямляючись. Кидають м’яч: тяжість тіла переноситься на ліву ногу; права нога приставляється до лівої.
Метання способом «із-за голови» використовується при киданні м’яча в обруч, кільце, через сітку, мотузку.
В.п. – ноги на ширині плечей, руки підняті вгору і зігнуті так, щоб м’яч знаходився над головою. При замаху тулуб і руки відхиляються назад, ноги згинаються в колінах, тяжість тіла переноситься на позаду стоячу ногу. При кидку дитина випрямляє тулуб і ноги, піднімається на носки, руки витягує вгору – вперед і робить кидок.
Методика навчання в різних вікових групах.
І молодша група
Велике місце займає кочення м’яча. Діти повинні навчатися енергійно відштовхувати м’яч в будь – якому напрямку, в певному напрямку. Виконується в положенні сидячи, ноги врозтіч, стоячи на колінах, стоячи з нахилом вперед. діти закочують м’яч з гірки (з бортиками). Діти кидають м’яч один одному двома руками вперед, вниз. Рухливі ігри: «Бери м’яч», «Прокоти м’яч», «Попади в круг».
ІІ молодша група
Вчити дітей зберігати напрямок при коченні один одному (1 – 1,5 м). вихователь вчить кидати м’яч двома руками різними способами: від грудей, із – за голови. Вчать дітей метанню в ціль (в горизонтальну, вертикальну). Відстань до мішені 1,5-2м. до кінця року відстань збільшується 2-2,5м. Рухливі ігри: «Попади в круг», «Попади в ціль», «Хто далі кине мішечок».
Середня група
Звертає увагу на точність і правильність руху. Діти стають вже більш самостійними, організованими. Покращується координація рухів. Діти вже вміють правильно приймати вихідне положення.
Рухливі ігри: «Докоти обруч до прапорця», «Хто далі?», «Лови – кидай», «Збий кеглю».
1. Значення та загальна характеристика лазіння.
Повзання і лазіння – циклічні рухи, як ходьба, біг, бо при пересуванні повторюються однакові рухи рук і ніг. Чергування напруження і розслаблення м’язів дозволяє здійснювати рух тривалий час, тим самим дає можливість зміцнювати організм, виховувати витримку. Ці вправи сприяють підвищенню фізіологічних функцій органів і систем дитини.
Перелітання, повзання, лазіння відносяться до улюблених рухів маленької дитини. Вона часто повторює їх в ігрових ситуаціях і просто у вигляді окремих вправ, особливо у той період, коли рух тільки засвоюється.
Багаторазово влізає малюк в ящик і вилізає з нього, лазить по сходинках. Процес виконання активних дій повзання або вилізання чергуються з моментам відпочинку, коли дитина стоїть або сидить у ящику, на сходинках, парканчику.
В дошкільному віці дитина оволодіває повзанням на животі, на четвереньках, на спині, на боку.
Вправи з лазіння і повзання дуже корисні для дошкільників. У їхньому виконанні беруть участь великі мязові групи (стопа, живіт, руки і ноги). Ці вправи супроводжуються значно більшим фізичним напруженням, ніж інші особливі рухи і сприяють підвищенню фізіологічних функцій органів і систем дитини.
Повзання і лазіння виконуються по циклічному типу, як ходьба, біг, тобто при пересуванні повторюються однакові рухи рук і ніг. Чергування напруги і розслаблення мязів дозволяє здійснити рух довший час не втомлюючись і тим самим дає можливість зміцнювати організм, виховувати витривалість.
Повзання повинно використовуватися в роботі з дітьми всіх вікових груп, не виключаючи і старших. Повзання виконується при опорі на руки і ноги, даючи можливість навантаження хребта, який знаходиться в горизонтальному положенні. Це навантаження рівномірно розподіляється на руки і ноги. При повзанні активніше працює верхній плечовий пояс, м’язи рук і шиї, що створює хороші передумови для виховання у дітей правильної постави.
За дошкільний період навички повзання поступово удосконалюються. Спочатку малюки вільно повзають по підлозі, траві, в будь-якому напрямку, потім по обмеженій площі (між мотузками, палками, по вузькій доріжці). Вони вчаться повзати в напрямку, вказаному дорослими, до іграшки – ведмедика, м’яча.
Подальшим ускладненням є повзання на чотирьох по добре відномерованій дошці, яка покладена горизонтально або нахилено, по лаві, колоді.
В повзанні діти використовують різні способи. Деякі діти ставлять вперед відразу обидві руки, спираються на них і в цей час пересувають ноги. Інші пересувають позмінно вперед руки і ноги. В обох випадках діти можуть спиратися на ступні і долоні або на коліна та долоні. У багатьох дітей утримується повзання на животі. Пізніше діти оволодівають повзанням на передпліччях і колінах, підтягуючись руками в положенні лежачи на лаві. Складність перешкоди поступово збільшується – треба підлізти під низько підвішену мотузку, переповзти декілька вправ.
В старших групах повзання частіше всього включається в комплекс вправ або рухливі ігри в підбиранні з іншими рухами – ходьбою, бігом, стрибками.
Види лазіння, техніка та методика виконання лазіння.
Повзання на чотирьох часто поєднується з підлізанням під мотузок, гілку. Спочатку проноситься голова, потім почергово руки і ноги. Дитина не вміє розраховувати висоту перешкоди, підповзає також, як повзає, тобто не прогинає спину, і тому часто задіває мотузку, розгинається дуже рано. Враховуючи це, вихователь вчить підлізати правим і лівим боком, рухаючись приставними кроками: пересунути під мотузком праву ногу і руку, прогнутися, перенести голову і після цього приставити ліву ногу і ліву руку. Через більш високі перешкоди (колоду, дерево, лаву) дитині приходиться перелізати.
Цей рух також виконується різними способами: прямо, переставивши за перешкоду спочатку обидві руки, потім обидві руки, потім обидві ноги, боком, переносячи по черзі праву руку і праву ногу, і потім приєднати до них ліву руку і ліву ногу. При перелізанні лівим боком першими переносяться ліва рука і ліва нога.
Особливістю вправ в поєднанні є те, що вони виконуються майже без показу рухів вихователем, на якого не розраховане обладнання. Повзання обов’зково повинно поєднуватися з виправленням, підтягуванням, стрибком вгору.
Повзання частіше проводиться фронтальним або поточним способом організації при одночасному активному впливові всіх або більшості дітей групи. При виконанні вправ в повзанні на колінах не рекомендується включати елементи змагання, так як діти, поспішаючи до мети, не розраховують своїх рухів і можуть пошкодити колінну чашечку.
Лазіння виконується у змішаному вигляді, опорою на ноги і хватом рук. Для вправ використовуються драбинки, розміщенні горизонтально, похило або вертикально. Розміщення обладнання вимагає і відповідного положення тулуба. По горизонтальним і похилим драбинам повзають, спираючись на перешкоди і на бокові брусся (якщо вона шириною 40 см), по вертикалі – опора здійснюється тільки на перекладини.
Лазіння по канату зустрічається в дитячому садку рідко. Малюкам зручно лазити по сходинкам – стрем’янки, знаходячись в похилому положенні, при якому менше м’язових зусиль, легше вдається зберігати рівновагу при переносі рук, можливий здоровий контроль за рухом.
На драбину діти влізають швидше впевненіше, ніж злізають, хоча при цьому потрібні значні зусилля для піднімання ваги власного тіла. При злізанні м’язова напруга менша, але вимагається велика сміливість, рішучість, певні просторові уявлення, так як дитина ще не може бачити, куди поставити ногу, а повинен відчути опору.
На початкових етапах засвоєння, діти лазять приставними кроком. Вони беруться послідовно обома руками за одну перекладину, встають на перекладину однією ногою і підтягують до неї іншу. Таким чином на одній перекладині одночасно опиняються обидві руки, на другій – обидві ноги. Також приставним кроком вони і спускаються, тільки темп рухів стає більш повільним. В процесі багаторазових вправ поступово в лазінні з’являється чергуючий крок, тобто на кожній перекладині знаходиться одна нога або рука. Такий рух виконується однойменним або різнойменним способами. При першому способі рух починають, наприклад, ліва нога і ліва рука, потім активно діють права нога і права рука, якщо дитина використовує різноманітний спосіб, то спочатку вона діє правою ногою і лівою рукою, чергуючи з рухами лівої ноги і правої руки.
В період оволодіння лазіння діти виконують рухові дії з напруженням, прикладаючи зусилля там, де це зовсім не вимагається. При влізанні роблять сильний поштовх ногою, різні і широкі рухи рук при перехваті перешкоди, зайві згинання і розгинання рук, відхиляють і приближають тулуб до драбини.
При злізанні не координують за часом рухи рук і ніг, часто вони зближуються, дитина згинається, що негативно впливає на виховання правильної постави.
Як показали дослідження А.Ю. Удалої, скоординовані рухи рук і ніг в певній послідовності – складне завдання, що вимагає від дошкільників вміння керувати рухами, довільно регулювати ступінь напруження і розслаблення різних груп м’язів. Для цього необхідні багаторазові вправи. Слід частіше пропонувати дітям лазити під час прогулянок і у вільний від занять час, так як на фізкультурних заняттях цей рух виконується одночасно невеликою підгрупою дітей і займає багато часу. Власний руховий досвід дитини в лазінні допоможе їй швидше освоїтися на обладнанні, оволодіти координацією рухів рук і ніг, рештам кроків.
Перелітання використовується при переході з одного обладнання на інше, наприклад, перелітання з прольоту на проліт гімнастичної стінки, у похилої дошки або драбини на вертикальну стінку; перелізати можна через верх стрем’янки, парканчика. При перелітанні з прольоту на проліт зручно користуватися приставними кроками, через верх парканчика перешаруванням.
Перелітання виконується між перекладинами гімнастичної башні, поставленої на бік драбини, в обруч. В природних умовах пролізають між близько розміщеними деревами. Відстань між перекладинами драбини для цієї вправи повинна бути не менша 40 см.
В обруч перелізають різними способами: зверху, знизу, тримаючись однією або двома руками, в поставлений на підлогу обруч пролізають боком і прямо.
Вправи з лазіння повинні забезпечуватися уважним керівництвом, високою дисципліною дітей. Не можна допускати скупчення дітей на обладнанні, при цьому можливі випадковості, які ведуть до травм – наступила на руку ровесника, і той мимовільно її штовхнув. В той же час необхідно виховувати у дітей кмітливість, вміння не розгубитися в складній раптовій ситуації, наприклад, спокійно, і швидко нащупати ногою перекладину, з якої зірвалася нога.
Лазіння по драбині рідко використовується в рухливих іграх, частіше пропонується у вигляді вправ. При хороших навичках лазіння включається в ігри «Ведмідь і бджоли», «Пожежні на навчанні», в спортивні розваги і дозвілля.
Висновок
Велику групу різноманітних рухів складають: повзання, підлізання, перелізання, прорізання, лазіння.
Ці вправи з лазіння дуже корисні для дітей, так як вони сприяють зміцненню великих груп м’язів – тулуба, плечового поясу, рук, ніг, розвитку гнучкості хребта. За їх допомогою у дітей виховують спритність, сміливість, звичка до висоти і досягнення своєї мети та подолання страху.
. Повзання виконується при опорі на руки і ноги, даючи можливість навантаження хребта, який знаходиться в горизонтальному положенні. Це навантаження рівномірно розподіляється на руки і ноги. При повзанні активніше працює верхній плечовий пояс, м’язи рук і шиї, що створює хороші передумови для виховання у дітей правильної постави.
За дошкільний період навички повзання поступово удосконалюються. Спочатку малюки вільно повзають по підлозі, траві, в будь-якому напрямку, потім по обмеженій площі (між мотузками, палками, по вузькій доріжці). Вони вчаться повзати в напрямку, вказаному дорослими, до іграшки – ведмедика, м’яча.
Подальшим ускладненням є повзання на чотирьох по добре відномерованій дошці, яка покладена горизонтально або нахилено, по лаві, колоді.
Вік
|
Програмові вимоги
|
Види лазіння
|
Особливості виконання
|
Методика навчання
|
І
Молодша група
|
Вправляти дітей у повзанні, лазінні. Сприяти розвитку великої групи м’язів (плечовий пояс, спина, живіт) і дрібних (кисті рук, передпліччя, колінних суглобів), сприяти координації рухів.
|
1. Повзання на чотирьох в різних напрямках.
2. Повзання на чотирьох до предмету (3-4м).
3. Повзання на доріжці між двома лініями.
4. Підлізання під мотузку, дугу (висота 30-40см).
5. Перелізання через колоду, яка лежить на підлозі.
6. Лазіння по похилій драбині, гімнастичній стіні вгору (до 1,5-1,8м) та опускатись вниз зручним для дитини способом.
|
Діти охоче повзають, але коли оволодівають ними, не використовують.
При повзанні діти дивляться на підлогу, а не перед собою. Спочатку діти повзають так, як їм зручно – на ступнях і долонях, на колінах, боком. Діти намагаються наслідувати один одного. Багато дітей боїться висоти і тому влізають на перші 2 перекладини і зупиняються.
|
Треба створювати ігрові ситуації, цікаві завдання (яскрава іграшка, предмет), вчити правильно, ритмічно чергувати рухи рук і ніг, бажання активно діяти. Треба вчити дотримуватися прямого напрямку, повзати по доріжці, обмежену лініями, мотузками (ширина – 40см). Лазіння не включати у фізкультурні заняття, бо це займає багато часу. Тому лазіння організовують поза заняттями з 2-3 дітьми. Дитину треба навчити долати страх, підбадьорювати її. Рухливі вправи, ігри: «Підніми м’яч», «Доповзи до брязкальця», «Збери кільце», «До ведмедика в гості», «У ворітця», «Курочка-чубарочка».
|
ІІ
Молодша група
|
Виховувати у дітей вміння долати перешкоди різними способами. Сприяти розвитку великих та інших м’язів. Виховувати сміливість, спритність, впевненість у своїх силах, сприяти удосконаленню координації рухів.
|
1. Повзання у прямому напрямку на відстань 4-6 м.
2. Повзання «змійкою» між розставленими предметами.
3. Повзання на 4 по дошці, покладеній на підлогу.
4. Підлізання під мотузку, дугу (вис. – 40см) напівприсядки, не торкаючись руками.
5. Повзання по похилій дошці (40см).
6.Переповзання через колоду (верхній край при піднятий на вис. 40см від підлоги).
7. Пролізання між ніжками стільця, і обруч (грудьми вперед, лівим і правим боками).
8. Лазіння по похилій драбині.
9.Влізання на гімнастичну стіну і злізання з неї.
10. Повзати по гімн.лаві в позі і стоячи на колінах.
11. Лазити приставленим кроком по гімнастичній стінці, парканчику (вис. До1,5м).
|
При лазінні по вертикальній драбині діти при спусканні не можуть бачити, куди поставити ногу. Незасвоєний черговий крок (дві руки, дві ноги на одній перекладині). Темп руху дуже повільний (немає узгодженості рук і ніг). Діти виконують рух з напруженням (при влізанні роблять сильний поштовх ногою, різкі і широкі рухи рук), бояться висоти.
|
Звертати увагу на координацію рук і ніг, правильну поставу, щоб діти не опускали голову. Важливо допомогти дитині подолати страх. Вчити на занятті. Вихователь попередньо вчить кого-небудь з дітей та показує рух іншим. Якщо вихователь показує сам, то висота дуги 70-80см. Обов’язково треба позначати місце початку і закінченні руху – 2-3м до перешкоди та стільки ж за нею. Вправи з лазіння, як правило, з активним випрямленням, підтягуванням, оплеском в долоні над головою. Важливий індивідуальний підхід при навчанні лазінню. Рухливі ігри, вправи «Через обруч до брязкальця», «Не задінь», «Крута гірка», «Проповзи по місточку», «Квочка і курчата», «Миші в коморі», «Бджілка», «Кішка і кошенята», «Вороненята».
|
Середня група
|
Сприяти розвитку великих і інших груп м’язів. Виховувати вміння долати перешкоди різними способами. Виховувати сміливість, спритність, впевненість у своїх силах, сприяти удосконаленню координації рухів.
|
1. Підлізати під мотузку, дугу (40-50см) правим і лівим боком, грудьми вперед.
2. Повзати по дошці, гімнастичній лаві, лежачи, на колінах, спираючись кистями рук. Гімнастична лава – лежачи на животі і підтягуючись руками по похилій дошці вгору і вниз, «змійкою» по підлозі, між предметами, шаблями драбинки, яку поставлено боком на підлозі.
3. Пролізати в обруч (довж 50-60см) правим і лівим боком, грудьми вперед.
4.Перелізати через колоду, лаву.
5. Підлізати під нижньою рейкою гімн. Лави.
6. Проковзати по підлозі в упорі стоячи на колінах, на ступнях ніг (як ведмедик) до 8-10м.
7. Лазити по гімн. Стінці, парканчику, похилій драбині (заввишки до 2м) приставним та ознайомленим способом.
8. Переходити з ознайомленого прийому гімн. Стінки на інший пристрій кроком вліво і вправо.
|
Діти лазять більш впевнено, але не засвоєний передуючий крок при спуску, боячись висоти. Фізичні сили зростають, тому повзати на 4 вони можуть на відстань 6-8м, використовують відомі способи на колінах і долонях, ступнях і долонях.
|
Діти, спускаючись, повинні не стрибати, а доходити до останньої перекладини. Вводиться повзання на 4 з опорою на коліна і передпліччя. Повзання на животі по гімн. Лаві, тримаючись за її краї і підтягуючись на руках. Треба показати дітям правильний рух руками – 4пальці внизу, великий – зверху. Ускладнюються перешкоди. Лазити по гімн. Вертикальній стінці, не пропускаючи перекладин. Треба нагадувати про техніку виконання ист.ання кроку. Діти повинні засвоїти перехід з ознайомленого прольоту на інший, переступаючи приставними кроками в сторону і перехоплюючи руки з перекладини на перекладину. Рухові ігри і вправи: «Кролики», «Переліт птахів», «Не дзвони», «Кошенята й цуценята».
|
Старша група
|
Навчити дітей здійснювати перехід з прольоту на проліт одночасно з влізанням на діагоналі. Навчити лазити по мотузковій драбині, виховувати вміння проявляти спритність, рішучість, сміливість, вправлятися в рівновазі. Закріпити рухи, які розучували в попередніх групах, вчити знаходити оптимальний спосіб дії (самостійне рішення рухового завдання).
|
1. Повзати на передпліччях і колінах, штовхаючи перед собою головою м’яч (4-5м).
2. Повзати по лаві, колоді, похилій дошці в упорі, стоячи на колінах, спираючись кистями рук.
3. Повзати на грудях та животі по лаві, рухаючи кінцівками поперемінно.
4. Лазити по похилій драбині в упорі стоячи.
5. Перелізати з похилої дошки (вис. 30-40см) на гімн. Стінку.
6. Перелізати через лаву. Колоду.
7. Підлізати під дугу, мотузку, палицю (на вис. 40-60см).
8. Лазити по гімн. Стінці ознайомленим способом, перелізати прискореним кроком з одного прольоту на інший.
9. Пролізати в обруч грудьми вперед, лівим і правим боком.
10. Лазити по канату довільним способом.
|
У дітей з’являється бажання і можливість виконувати рух в швидкому темпі. Підвищувати якість виконання руху, ритмічність і координацію рухів. Діти розрізняють різні способи виконання руху, свідомо використовуючи той чи інший. Впевнено піднімаються по драбині до самого верху, краще чергують рухи рук і ніг, можуть перелізати з ознайомленого прольоту гімнастичної стінки на інший.
|
Звертати увагу на узгодження дій дітей (їх витримку, вміння почекати). Лазіння по мотузковій драбинці, проводиться босоніж (профілактика плоскостопості, зміцнення м’язів, зв’язок ступнів, пальців ніг). Треба добиватись впевненого ритмічного лазіння чергуючим кроком з одночасним рухом рук і ніг. Треба вчити дітей лазити в природних умовах, за вказівкою вихователя вільно використовувати різні способи ист.ання в обруч – зверху, знизу, боком. Вони добре сприймають показ і пояснення. Діти помічають свої помилки, намагаються їх виправляти. Важливо звертати увагу дітей на виконання положень. Для лазіння на мотузці необхідно підготовчі вправи:
1. Стоячи біля канату, охопити руками на рівні грудей, поступово перехвачувати руки вгору. 2. Стоячи біля мотузки, в глибокому прискові, обхопити його руками, перехоплюючи їх вгору, переходячи з ист., стоячи. 3. Сидячи біля мотузки, обхопити її підошвами ніг, і ступню правої ноги повернути всередину та притиснути зовнішньою стороною до канату. 4. Ступню лівої ноги повернути носком зовні і притиснути зовні до мотузки з іншої сторони. Занести мотузку ступнями.
Розвивальні ігри та вправи: «Ведмідь та бджоли», «Хто швидше до прапорця», «Курочка і горошинки».
|
Велику групу різноманітних рухів складають: повзання, підлізання, перелізання, прорізання, лазіння.
За дошкільний період навички повзання поступово удосконалюються. Спочатку малюки вільно повзають по підлозі, траві, в будь-якому напрямку, потім по обмеженій площі (між мотузками, палками, по вузькій доріжці). Вони вчаться повзати в напрямку, вказаному дорослими, до іграшки – ведмедика, м’яча.
Подальшим ускладненням є повзання на чотирьох по добре відномерованій дошці, яка покладена горизонтально або нахилено, по лаві, колоді.
В повзанні діти використовують різні способи. Деякі діти ставлять вперед відразу обидві руки, спираються на них і в цей час пересувають ноги. Інші пересувають позмінно вперед руки і ноги. В обох випадках діти можуть спиратися на ступні і долоні або на коліна та долоні. У багатьох дітей утримується повзання на животі. Пізніше діти оволодівають повзанням на передпліччях і колінах, підтягуючись руками в положенні лежачи на лаві. Складність перешкоди поступово збільшується – треба підлізти під низько підвішену мотузку, переповзти декілька вправ.
В старших групах повзання частіше всього включається в комплекс вправ або рухливі ігри в підбиранні з іншими рухами – ходьбою, бігом, стрибками.
Загальна характеристика вправ з рівноваги.
Рівновага – складне поєднання в діях різних аналізаторів – м’язового, вестибулярного, зорового, шкіряного, об'єднаних регулюючим впливом центральної нервової системи.
Вміння зберігати рівновагу необхідне в будь-якій діяльності дитини: в грі, побуті, різноманітних пересуваннях в просторі.
Тому для розвитку здатності зберігати рівновагу необхідно використовувати різноманітні фізичні вправи, що впливають на органи та системи, забезпечують стійе положення тіла дитини як при утриманні статичних поз, так і при переміщенні в просторі.
Хороший розвиток функцій рівноваги полегшує ускладнення знайомих навичок: засвоєння нових рухів. Рівновага пов’язана зі всіма основними видами рухів – бігом, ходьбою, стрибками метанням, лазінням.
Значення:
- збереження рівноваги необхідно в будь-якій діяльності дитини, в грі, побутових процесах;
- збереження рівноваги необхідно в різноманітних переміщеннях в просторі;
- вправи з рівноваги сприяють розвитку координації рухів;
- вправи з рівноваги сприяють розвитку спритності, вихованню сміливості, наполегливості, рішучості, впевненості в своїх силах;
- рівновага пов'язана з усіма основними видами рухів: бігом, ходьбою, стрибками, метанням і лазінням;
- вправи з рівноваги допомагають регулювати переміщення центру тяжіння тіла і м'язові зусилля, спрямовані на збереження рівноваги;
- розвиває зокрема увагу, вольові зусилля.
Рівновага починає розвиватися з перших рухів дитини, по мірі розширення їх рухового досвіду. Спочатку це перші спроби утримати певну позу при сидінні, стоянні, повзанні. Спершу за допомоги дорослого, після 1 року вже майже самостійно.
Рівновага
В статичних положеннях В динамічних вправах
- стоячи на носках - при ходьбі, бігу
- стоячи на одній нозі - після повороту,
Під час з/р вправ, стоячи на підлозі, лаві. в стрибках і т.д.
Приблизні вправи з рівноваги для різних вікових груп
Молодший дошкільний вік
|
Середній дошкільний вік
|
Старший дошкільний вік
|
1
|
2
|
3
|
Пройти або пробігти між двома паралельними стичками, або лініями (25см – відстань), не наступаючи на них.
|
Встати на дошку, що лежить на підлозі, пройти по ній до кінця (руки на пояс в сторону або вгору).
|
Пройти між розставленими на підлозі предметами (кубиками, м’ячами, шишками) не торкаючись їх.
|
Пройти по прямо положеній на підлозі мотузці (довжина 8-10 см)
|
Пройти або пробігти між двома накресленими на землі лініями, не наступаючи на них (відстань 20 см)
|
Під час ходьби або бігу, за сигналом дорослого прийняти певне положення (присісти, стояти на одній нозі і т.д.)
|
Встати на дошку (ширина 20-25см), яка лежить на підлозі, пройти по ній до кінця.
|
Ходьба з переступанням через палку або мотузку, підняту від підлоги на 15-20см.
|
Ходьба з переступанням через палку або мотузку, підняту на 20-25см від підлоги.
|
Ходьба з переступанням через «струмок» (ширина 15-20см) з 2 ліній або скалок і через предмети (кубики, м’ячі), що лежать на підлозі.
|
Ходьба по мотузці (довжина 8-10см), покладеній на підлогу, прямо або по колу, приставляючи п’яту ноги до мотузки.
|
Пройти або пробігти між двома накресленими на землі лініями, не наступаючи на них (відстань між лініями 15 см).
|
Ходьба з переступанням через палицю або мотузку, підняту на висоту 10-15 см від підлоги.
|
Встати на дошку або лаву, один кінець якої підняти на висоту 30 см, пройти по них до кінця, повернутися кругом.
|
Відвести пряму ногу вперед, в сторону, назад, руки на поясі.
|
Ходьба по дошці (кубі або лаві), один кінець якої при підняти на висоту 25см, пройти її до кінця, повернутися передом і зійти вниз.
|
Встати на лаву (колоду), пройти по ній до кінця (руки на поясі або вгору).
|
Повороти на носках вправо і вліво на 180˚ і 360˚ в швидкому темпі, руки на поясі.
|
Встати на гімнастичну лаву (колоду), пройти по ній до кінця (руки на поясі, в сторону або вгору).
|
Встати на лаву (колоду), пройти по ній, переступити через кубики, на відстані 40-50см один від одного і зістрибнути.
|
Швидка ходьба і біг по дошці, яка лежить на підлозі.
|
Встати на лаву (колоду) пройти по ній до кінця, одночасним рухом рук (крок лівою ногою – руки в сторони, правою – вниз), і зістрибнути.
|
Ходьба по мотузці (довжина 8-20см), лежачи на підлозі, прямо і по колу і зигзагом, з предметами (палка,м’яч) в руках. Крок правою – підняти предмет вгору, лівою – вниз).
|
Ходьба по мотузці (довжина 8-10см) лежачи на підлозі, спиною вперед, руки в сторони. Встати на колоду (лаву боком, руки на поясі) пройти приставним кроком до кінця, повернутися на 90˚ і зістрибнути.
|
Встати на колоду (лаву), руки в сторони, на кожен крок лівою ногою – оплески в долоні перед грудьми, правою – руки в сторони. Дійти до кінця і зістрибнути.
|
Встати на колоду (лаву), руки за головою, крок лівою – підняти руки вгору, правою – руки за голову. Дійти до кінця і зістрибнути.
|
Встати на лаву (колоду), пройти до середини, переступити через мотузку, натягнуту на висоті 15-20см над лавою, дійти до кінця і зістрибнути.
|
2.Методика навчання збереженню рівноваги
Вік
|
Особливості виконання рухів дітьми
|
Програмові вимоги
|
Педагогічні вимоги при навчанні рухам
|
Молодший дошкільний вік
|
Важко дається збереження рівноваги як в статистичних позах, так і в динамічних вправах із-за низького розміщення центра тяжіння тіла і невеликого рухового досвіду. При відсутності впевненості і рухового досвіду діти ходять по широкій дошці приставним кроком.
|
Вчити зберігати стійку позу, використовувати вирівнюючи рухи. Вчити ходити приставним і чергуючим кроком. Сприяти розвитку координації, орієнтуванні в просторі. Виховувати самоволодіння, сміливість.
|
Спочатку дітям даються спроби утримати певну позу при сидінні, стоянні, повзанні. Поступово вихователь розширює коло завдань, ускладнює їх, внушаючи малюкам впевненість і сміливість. Важливо підтримувати інтерес дітей до вправ. Для цього треба проводити їх жваво, емоційно з невеликою групою дітей. Особливу увагу приділяють непевним.
|
Середній дошкільний вік
|
Частково зберігається невпевненість при збереженні рівноваги.
|
Вчити ходити по колоді (горизонтально чи похило) звичайним способом або приставним кроком в праву і ліву сторону. Закріпляти вміння контролювати положенні тіла, орієнтування в просторі.
|
Зростають вимоги до якості виконання вправ. Вихователь звертає увагу на впевненість виконання статичних поз. Засвоєна дітьми ходьба по гімнастичній лаві проводиться з різними завданнями: пройти з мішечками на голові, на долоні, перекрокуючи через кубики; двом дітям розійтись на лаві, йдуть по ній з двох сторін.
|
Старший дошкільний вік
|
Діти здатні утримувати рівновагу на великому набивному м’ячі, або круглому камені. Вчаться йти по качаючому посібнику, балансуючи.
|
Навчити дітей способам страховки. Вчити вміло швидку ліяти в тих випадках, коли губиться рівновага. Вчити дітей ходити на ходулях.
|
Вихователь вимагає точності виконання рузів, збереженню статичних пох і хорошої постави, невимушеності рухів. При виконанні з/р вправ виростають
|
Типи фізкультурних занять
Заняття з фізичної культури відрізняють за змістом і педагогічними завданнями. За змістом вони розподіляються на комплексні та заняття з акцентом на певний вид навчального матеріалу. З дошкільниками, як правило, проводять комплексні заняття, на яких діти виконують загальнорозвиваючі вправи, основні рухи та беруть участь у рухливій грі. Однак можна проводити заняття, що передбачають переважно один вид вправ, наприклад, плавання, катання на ковзанах, лижах та ін.
Залежно від поставлених педагогічних завдань заняття з фізичної культури поділяють на заняття ознайомлення з новим матеріалом, вивчення нового матеріалу, закріплення та удосконалення фізичних вправ, заняття мішаного типу та контрольні. Кожне з них має свої особливості.
Заняття ознайомлення з новим матеріалом можуть бути поодинокими з кожного виду фізичних вправ, тому що на наступних заняттях діти виконуватимуть вже знайомі вправи. На цьому занятті вихователь (в старших групах краще підготовлена дитина) демонструє нову вправу, її також можна показати на малюнках. Далі дітям розповідають про способи виконання даного руху. Потім передбачається обов’язкове виконання дітьми цього руху або окремих його елементів за допомогою вихователя.
Заняття вивчення нового матеріалу (формування рухових вмінь) провадяться після занять з ознайомленням з новим матеріалом. На цьому занятті вихователь пояснює виконання вправи, що вивчається, у разі необхідності показує її; виправляє помилки, надає допомогу та страховку; дає оцінку дітям щодо якості виконання руху.
На заняттях закріплення та удосконалення техніки виконання фізичних вправ формують вміння та навички основних рухів або вправ (ігор) спортивного характеру. Поступово автоматизуються елементи вправи, що вивчається, вони виконуються все більш чітко та легко, з поступовим переходом на м’язовий (підсвідомий) контроль за її виконанням. Багаторазове повторення руху у стандартних та ускладнених умовах виконання (на місцевості з подоланням природних перешкод), також у процесі рухливих ігор.
Частіше за все проводять заняття мішаного типу, де поряд з вивченням нового матеріалу діти вдосконалюють техніку виконання вправ і рухових дій, що вивчалися раніше.
Контрольні заняття проводяться як на початку, так і наприкінці кварталу або навчального року, з метою виявлення ступеня володіння дітьми основними рухами на даний період, а також визначається результативність проведеної за квартал або рік роботи. Епізодично, за завданням завідуючої, методиста, інспектора-методиста вихователь планує на цьому занятті певні основні рухи або вправи спортивного характеру (на майданчику), вже вивчені дітьми, для об’єктивної оцінки якості їх засвоєння. Кількість контрольних занять трохи збільшується у старших групах.
Кожному типу заняття відповідають певні педагогічні завдання, які випливають із єдиної для всієї серії занять дидактичної мети – сформувати конкретні рухові вміння та навички. Наприклад, вивчаючи стрибки у висоту з розбігу (старші дошкільники), дидактична мета формулюється так: «Сформувати навичку у стрибках в висоту з розбігу». Виходячи з цієї мети, на серії занять вирішується ряд конкретних дидактичних завдань:
1) ознайомлення дітей із стрибком у висоту з розбігу;
2) вивчення елементів стрибка (відштовхування однією ногою з одного, двох, трьох і т.д. кроків; згинання ніг у польоті, стійке приземлення);
3) удосконалення стрибка, поступово збільшуючи висоту перешкоди – 20-25см — 30-35 см і довжину розбігу до 6-8 м;
4) перевірка і оцінка техніки стрибка в висоту з розбігу (наприкінці навчального року).
Знання типології занять дозволяє вихователю вибрати ту організацію заняття, яка найбільше відповідає поставленим педагогічним завданням.
Структура фізкультурних занять
Навчання фізичних вправ під час занять потребує організації активної рухової діяльності дітей відповідно до певних психологічних та фізіологічних закономірностей розвитку їх організму. Врахування цих закономірностей обумовлює визначення в структурі занять трьох функціонально пов'язаних складових частин: підготовчої, основної та заключної. Послідовність розміщення цих частин відображає закономірності зміни працездатності організму дитини під впливом фізичних навантажень, і тому вона стабільна для будь-якого типу заняття. Зміст та тривалість кожної частини може варіювати залежно від віку дітей, рівня їх рухової підготовленості та конкретних дидактичних завдань заняття.
Підготовча частина має мету – організувати дітей, зосередити їхню увагу на виконанні фізичних вправ, створити бадьорий настрій, забезпечити психологічну та фізіологічну підготовку організму дітей до розв'язання основних завдань заняття.
У цій частині також вирішуються відносно самостійні завдання: формування та закріплення навичок стройових і загальнорозвиваючих вправ, формування правильної постави, розвиток рухових якостей, сприяння гармонійному зміцненню м'язового апарата та ін.
Психологічна підготовка дітей полягає в зосередженні їх уваги на вирішення конкретних навчальних завдань за допомогою рухових дій, а також стройових вправ. Фізіологічна підготовка спрямована на досягнення готовності організму до виконання більш складних рухів в основній частині заняття. Для цього застосовуються загальнорозвиваючі вправи, які поліпшують кровообіг, забезпечують розігрівання м'язів, підвищують працездатність організму.
До змісту підготовчої частими заняття входять: стройові вправи, різноманітні шикування та перешикування (в колону, шеренгу, з колони по одному в три-чотири колони та ін.), ходьба звичайна та імітаційна, біг, підстрибування, вправи на орієнтування у просторі, танцювальні та загальнорозвиваючі вправи.
На початку заняття вихователь шикує дітей у колону або шеренгу, їх шикують на довшому боці залу (майданчику), на відстані 1-2 м від стіни, спиною до вікон (сонця). Старші діти шикуються та рівняються по носках ніг за командою «В одну шеренгу ставай!». Повідомляється короткий зміст заняття (починаючи з середньої групи). Це настроює дітей на краще виконання запланованих вправ і допомагає чіткіше розпочати заняття.
У цій частині доцільно також застосовувати вправи на орієнтування в просторі (ходьба зі зміною напрямку, змійкою та ін.) та увагу (зміна темпу ходьби відповідно до музики та підрахунку вихователя, зупинки під час ходьби та повільного бігу за сигналом та ін.). Ці вправи спрямовані в основному на розвиток спритності, підвищення уваги та спостережливості дітей.
Під час ходьби вихователь стежить за поставою дітей, щоб вони трималися рівно, не опускали голову, розпрямляли плечі й робили енергійні рухи руками. Для профілактики плоскостопості застосовують імітаційні вправи: ходьба на зовнішньому боці стоп, як ведмедик; на носках, як лисичка; з високим підніманням стегна, як конячка, та ін. Значно активізують дітей та підготовляють їх до наступної діяльності вправи ігрового характеру («Будь уважним», «Зроби фігуру», «Знайди собі пару» та ін.).
Якщо діти виконують загальнорозвиваючі вправи з посібниками, то треба подбати про раціональний спосіб їх роздачі. Посібники розкладають на стільчиках або гімнастичній лаві (прапорці, брязкальця, кубики), деякі з них складають в піраміду (палиці, обручі) або в кошик (м'ячі). Діти під час ходьби беруть їх, а потім перешиковуються для виконання загальнорозвиваючих вправ.
Молодших дітей (включаючи другу молодшу групу) шикують в коло. Щоб їм зручніше було виконувати загальнорозвиваючі вправи, групу треба розімкнути. За вказівкою вихователя діти роблять два-три кроки назад – коло стає широким і ніхто нікому не заважає.
Середню групу перешиковують з утворенням ланок. Щоб не витрачати зайвого часу на розімкнення у колонах і по рядах, використовують певні орієнтири. Діти, які утворюють свої ланки, йдуть у напрямі кубиків (кеглів), поставлених на певній відстані один від одного в кінці залу (майданчика). На них орієнтуються ведучі, щоб дотримуватися потрібних інтервалів між колонами. У рядах діти розмикаються по ходу, піднімаючи вперед обидві або одну руку (якщо у другій посібник).
Дошкільників старшої та підготовчої до школи груп перешиковують через центр по три-чотири. Підгрупи дітей (по 3-4) після команди вихователя «Через центр по три (чотири) направо (наліво) руш!» одночасно повертаються (праворуч або ліворуч) і рухаються шеренгою, дотримуючись рівняння, до протилежного кінця залу (майданчика). У такому перешикуванні дітям легше дотримуватися в русі потрібних інтервалів між колонами і по рядах. Епізодично може бути застосовано перешикування у колону по чотири з розходженням через центр залу (майданчика) спочатку по одному, а потім у парах.
Виконання загальнорозвиваючих вправ спрямоване на покращання загально-фізичної підготовки дітей, зміцнення здоров'я та підготовку їх організму до більш напруженої роботи у наступній частині заняття. При їх проведенні в усіх вікових групах слід ширше застосовувати різні вихідні положення: сидячи, лежачи, стоячи на колінах та ін. Це значно підвищує фізіологічний ефект впливу вправ на організм дітей, створює позитивні умови для розвантаження хребта та корекції порушень постави.
У молодших групах у зв'язку з тим, що рухова пам'ять дітей недостатньо розвинена, вихователь після показу вправи виконує її з дітьми від початку й до кінця. У старших групах після показу і пояснення він лише починає вправу з дітьми (два-три повторення), а потім дошкільники виконують її самостійно. Якщо вправи знайомі дітям, показувати їх не варто. Досить перед початком виконання нагадати назву руху (нахили вперед, присідання та ін.) і вихідне положення, з якого він виконується.
У старших групах до комплексів загальнорозвиваючих вправ доцільно вводити підвідні вправи до тих рухів, що вивчатимуться або вдосконалюватимуться в основній частині. Наприклад, якщо на занятті буде виконуватися стрибок у довжину з місця, слід ввести до комплексу загальнорозвиваючих вправ підстрибування на обох ногах з одночасним змахом рук вгору.
Після кожної вправи слід робити невелику паузу (10-15 с) для відпочинку, врегулювання дихання та прийняття іншого вихідного положення (у разі необхідності). У цей час вихователь показує та пояснює наступну вправу.
Зацікавленість до загальнорозвиваючих вправ у дошкільників всіх вікових груп значно підвищується, якщо вони проводяться під музику, яка за темпом та ритмом відповідає характеру рухів. Музика створює передумови для більш швидкого засвоєння фізичних вправ, чіткого, ритмічного та координованого їх виконання.
Кожні два тижні у цій частині заняття розучується комплекс загальнорозвиваючих вправ, який потім виконується під час ранкової гімнастики. Тривалість підготовчої частини заняття – 7-12 хв.
Основна частина заняття присвячується» навчанню та вдосконаленню в дітей основних рухів (стрибки, метання, лазіння та ін.), вправ спортивного характеру (плавання, ходьба на лижах, катання на ковзанах та ін.), комплексному розвитку фізичних якостей, вихованню моральних, інтелектуальних та вольових якостей. Важливе місце тут також відводиться рухливим іграм.
Ця частина заняття розподіляється на такі види діяльності: безпосереднє виконання дітьми фізичних вправ, участь у рухливій грі, сприймання й усвідомлення показу і пояснення вихователя, включаючи й спостереження за виконанням рухів іншими дітьми; необхідний відпочинок, допоміжні дії (розміщення фізкультурного інвентарю, перешикування, перехід від одного виду вправ до іншого і т.д.).Старших дошкільників потрібно періодично залучати до підготовки місця заняття. Вони розставляють необхідний фізкультурний інвентар: обручі на підставці, дуги, стояки для стрибків у висоту та ін., а після закінчення виконання вправ прибирають його на місце.
У молодших групах у цій частині заняття діти виконують два-три основних рухи, у старших дошкільників їх кількість збільшується до трьох-п'яти рухів. Кожний з них повторюється не менше 5-8 разів, а якщо вправа виконується за короткий відрізок часу (стрибки у довжину з місця, метання, пролізання в обруч та ін.) і вона вже вивчена, кількість повторень збільшується до 10-16 разів.
Для навчання рухів застосовують різноманітні методи та прийоми дидактики. Показуючи вправу вихователю, потрібно виконувати її без напруження, чітко і правильно. До деяких рухів (особливо у старших дошкільнят) залучають до показу найбільш підготовлених дітей. Дошкільники досить добре копіюють продемонстровану їм вправу і від того, як показано певний рух, великою мірою залежить те, як вони ним оволодіють.
Пояснення має бути чітким та доступним для дітей. Коли показ рухів супроводжується поясненням, діти привчаються осмислювати, усвідомлювати свої дії. Під час навчання рухів молодших дошкільників показ їх виконання займає провідне місце. З часом, з розширенням рухового досвіду діти сприймають словесні вказівки без показу, особливо виконуючи відомі їм рухи.
Під час формування рухових навичок у старших вікових групах доцільно пропонувати дітям оцінювати виконання рухів їх однолітками, а також аналізувати свої особисті рухові дії. Усе це сприяє вихованню в них свідомого ставлення до виконання фізичних вправ й позитивно впливає на вироблення міцних та пластичних навичок.
При виконанні основних рухів вихователь не повинен спонукати дітей до подолання великої висоти або довжини в стрибках, швидкого виконання лазіння по гімнастичній стінці або канату та ін. Важливо зосередити увагу на якості виконання рухів.
У цій частині заняття обов'язково проводиться рухлива гра. Під час вибору рухливої гри обов'язково враховуються підготовленість дітей, їх інтереси, види рухів, які заплановані на даному занятті, місце, де воно проводиться (зал, майданчик), пора року тощо.
Рекомендується проводити такі ігри, які не дублювали б рухи (за епізодичним винятком), що розучують або вдосконалюють в основній частині. Наприклад, якщо діти виконують ходьбу по гімнастичній лаві (колоді), стрибають в глибину та виконують пролізання в обруч, то гра підбирається з бігом або метанням м'яча, щоб всебічно впливає на фізичну підготовленість дітей.
Ігри, складні за організацією та правилами, краще розучувати на прогулянках, це допоможе раціональніше витратити час, відведений на основну частину заняття. Слід також уникати тривалих пауз між повторенням гри, бо це негативно позначається на руховій активності дітей під час заняття. Щоб діти отримали оптимальне фізіологічне навантаження, краще добирати для занять ігри великої рухливості, в яких беруть участь одночасно всі вихованці групи. В усіх вікових групах ігри повторюються 3-5 разів (залежно від складності правил, ступеня рухливості та кількості дітей у групі). Там, де закінчення гри не обумовлено («Квач», «Вудочка» та ін.), вона триває в межах 5-8 хв. Тривалість основної частини заняття – 12-25 хв.
Заключна частина заняття має забезпечити поступовий перехід дітей від стану збудження, викликаного вправами та грою в основній частині, до відносно спокійного стану. Для цього проводять малорухливі ігри (епізодично) з нескладними рухами та правилами («Знайди і промовчи», «Знайди, де заховано», «Хто вийшов?» та ін.). На завершення заняття дітям пропонують ходьбу у повільному темпі у поєднанні із вправами на дихання, іноді з різними завданнями. Наприклад, пройти крадькома, як «мишка»; на носках, як «лисичка»; з рухами рук, як «пташка», і т.п. Повільний темп виконання вправ на розслаблення, під музичний супровід сприяє відновленню організму дітей у більш короткий час.
Починаючи з середньої групи, в кінці заняття вихователь підбиває його підсумки, робить короткі зауваження щодо виконання поставлених завдань і поведінки дітей.Тривалість заключної частини заняття – 1-5 хв. Таким чином, збереженню високої працездатності дітей усіх вікових груп сприяє раціональне чергування фізичного навантаження та активного відпочинку, яке передбачає вправи, що виконуються з високою інтенсивністю (біг, стрибки, лазіння), перемежування вправами середньої та низької інтенсивності (ходьба, вправи з рівноваги, підлізання під дугу та ін.).
СПОСОБИ ОРГАНІЗАЦІЇ ДІТЕЙ НА ЗАНЯТТЯХ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ
Щодня дошкільник має активно рухатися для повноцінного розвитку його тіла, інтелекту й духу. Великою мірою потреба дітей у русі задовольняється на заняттях із фізичної культури. Тож кожен педагог прагне зробити їх якомога ефективнішими, добираючи різні цікаві прийоми і методи, пропонуючи вихованцям нетрадиційне обладнання. Водночас менше уваги приділяють вибору способів організації дітей під час вивчення рухів, а саме від їх грамотного добору залежить результативність роботи.Сучасне заняття з фізичної культури передбачає доцільне поєднання різних методів, прийомів педагогічної діяльності, способів організації дітей, спрямованих на оптимальне розв'язання оздоровчих та освітніх завдань, формування здо-ров'язбережувальної компетентності вихованців. Саме такий підхід до планування і проведення цієї форми роботи сприяє збереженню і зміцненню фізичного, психічного і духовного здоров'я дошкільнят, своєчасному формуванню у них життєво важливих рухових умінь і навичок, розвитку фізичних якостей, забезпеченню належного рівня фізичної підготовленості, вихованню стійкого інтересу до рухової активності, виробленню звички до здорового способу життя.
Спеціально організовані фізкультурні заняття забезпечують засвоєння дітьми програмового матеріалу в певній послідовності, що сприяє формуванню в них системи основних рухових умінь і навичок. Фізкультурні заняття мають типову структуру, що дає змогу спеціально передбачати оптимальні фізичні навантаження відповідно до віку вихованців, гармонійно поєднувати тренувальний ефект заняття зі збереженням і зміцненням здоров'я дітей.
Тренувальний та оздоровчий результат фізкультурних занять значною мірою залежить від використання раціональних способів організації дітей під час виконання основних рухів. Багатьом педагогам складно ефективно використовувати весь час основної частини заняття. Тому метою статті є висвітлення різних способів організації дітей під час навчання їх виконання основних рухів на заняттях з фізичної культури.
Застосування різних способів організації дітей під час виконання основних рухів сприяє підвищенню моторної щільності фізкультурного заняття, забезпеченню оптимальної кількості рухових дій в основній частині заняття, необхідної тривалості їх виконання та дозування.
Від способу організації дітей залежить опанування ними основних рухів та якість техніки їх виконання.
ХАРАКТЕРИСТИКА СПОСОБІВ ОРГАНІЗАЦІЇ ДІТЕЙ ДЛЯ ВИКОНАННЯ ОСНОВНИХ РУХІВ | |||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||
Використання певних способів організації дітей на конкретному занятті залежить від різних чинників: добору основних рухів, послідовності їх виконання, рівня сформованості рухових навичок дітей, завдань, які ставить перед собою педагог, тощо. Розглянемо їх детально.
Принципи добору основних рухів
Добирати основні рухи в основній частині фізкультурного заняття слід з урахуванням відомих принципів. ♦ Функціональний. На занятті розучується один рух, уточнюється його техніка, а інші рухи закріплюються й удосконалюються. ♦ Анатомічний. Основні рухи мають пропорційно забезпечувати навантаження на різні частини тіла, чергуючи періоди максимального навантаження і відпочинку для різних м'язових груп. Це забезпечує якісне виконання дитиною всіх рухів і її повноцінний фізичний розвиток. ♦ Фізіологічний. Передбачає грамотний розподіл часу на виконання вправ різної інтенсивності: рухи високої інтенсивності — біг, стрибки; рухи середньої інтенсивності — метання, підлізання, пролізання; рухи низької інтенсивності — ходьба, більшість вправ із рівноваги. У межах кожного фізкультурного заняття педагог має відпрацьовувати з дітьми певну кількість основних рухів: у молодших групах — 2-3, у середній групі — 3-4, у старшій групі — 5-6. Слід забезпечити повторення кожного з рухів не менше 5-7 разів. Якщо вправа добре вивчена, кількість повторень збільшується до 10-12 разів. Упродовж кожного тижня слід приділяти увагу вивченню різних основних рухів (ходьба, біг, рівновага, метання, стрибки, лазіння). При цьому, до кожного руху доцільно повертатися через певні проміжки часу.
Послідовність виконання основних рухів на занятті
Основні рухи виконують на занятті у певній послідовності: першим — новий основний рух, потім — знайомі; якщо всі рухи знайомі, то першим виконують найскладніший за координацією рух (наприклад: лазіння по драбині) або найважчий за фізичним навантаженням (повзання по лаві, сидячи на п'ятах, лазіння по канату). Другим і третім основним рухом на занятті доцільніше планувати той, що розучувався попереднього тижня. Поєднуючи основні рухи на занятті, слід пам'ятати: якщо один з них вимагає страхування, то інший рух має бути нескладним (наприклад, бажано уникати поєднання вправ з рівноваги та лазіння по драбині). Деякі основні рухи, що потребують більшого простору, доцільніше планувати на свіжому повітрі (стрибки з короткою скакалкою, метання на дальність). Перш ніж планувати складні основні рухи на занятті, варто запропонувати дітям подивитися як їх виконують старші, спробувати їх виконати у повсякденному житті, на прогулянці. До таких рухів належать у молодшій групі "ластівка", вправи з м'ячем (кочення, кидання м'яча одне одному, педагогу та ін.); у середній групі — стрибки через коротку скакалку, перехід по гімнастичній стінці з прольоту на проліт вправо і вліво приставним кроком; у старшій — стрибки через довгу скакалку, підготовчі вправи до лазіння по канату тощо (ці вправи діти виконують у зручному для них темпі).
Формування рухової навички
На вибір способу організації дітей впливає і рівень сформованості у них певної рухової навички. Принагідно зазначимо, що кожній стадії (фазі) формування рухової навички - відповідає певний етап навчання (назву етапів подаємо у дужках). На першій стадії формування рухової навички (формування початкових умінь) діти виконують рух скуто, нераціонально, із суттєвими технічними помилками. На цьому етапі дітей ознайомлюють з рухом, пояснюють техніку його виконання та домагаються уміння виконувати цей рух у загальних рисах. На другій стадії формування рухової навички (поглиблене розучування) рух набуває цілісного координованого характеру. На кінець цієї фази діти виконують рух загалом правильно, однак ще немає впевненості та легкості у виконанні. На цьому етапі відбувається поглиблене розучування руху, уточнюється технічна правильність його виконання. Третя стадія формування рухової навички (закріплення та удосконалення рухової дії) характеризується тим, що рух виконується чітко, легко, вільно, у швидкому темпі, в різних умовах. На третьому етапі весь рух чи окремі його компоненти мають виконуватися автоматично, без надмірних м'язових та мозкових зусиль. Педагогам слід пам'ятати: діти спершу засвоюють основу руху, потім вчаться техніки його виконання, тому спочатку доречно використовувати індивідуальний, фронтальний або потоковий способи організації дітей, пізніше — позмінний, потоковий чи станційний способи. Водночас не всі вихователі самі досконало володіють технікою рухів, умінням правильно показати, зрозуміло пояснити їх, допомогти дітям вибрати найбільш підходящий для них спосіб виконання. Це призводить до такої помилки, як заміна важливого на перших етапах позмінного способу станційним або іншим, використання яких доцільне пізніше — на етапі закріплення та удосконалення.
Моторна щільність заняття
Обираючи спосіб, варто брати до уваги такі показники моторної щільності заняття (співвідношення часу, витраченого на виконання дитиною рухів, до загальної тривалості заняття): ♦ фронтальний спосіб — 75-88%; ♦ колове тренування — 72-84%; ♦ груповий спосіб — 66-75%; ♦ потоковий спосіб — 62-70%; ♦ позмінний спосіб — 58-66%; ♦ індивідуальний спосіб — 18-24%. Станційний спосіб організації дітей доцільний при закріпленні та удосконаленні виконання рухів. У практичній роботі педагоги мають пам'ятати про "плюси" і "мінуси" кожного з! способів організації дітей і відповідно до цих с ос близостей застосовувати їх на фізкультурних заняттях. Грамотне їх використання допомагає створювати умови для повноцінного фізичного розвитку дітей, ефективного засвоєння основних рухів і активізації їхньої рухової творчості. РУХЛИВІ ІГРИРухливі ігри — це важливий засіб усебічного виховання дітей дошкільного віку. Правильно дібрані ігри сприяють гармонійному розвитку організму дошкільників. Різноманітні рухи та ігрові дії дітей ефективно впливають на діяльність серцево-судинної, дихальної та інших систем організму, збуджують апетит і сприяють міцному сну. Рухливі ігри задовольняють потребу організму дитини в русі, сприяють збагаченню її рухового досвіду. За допомогою ігор у дошкільнят закріплюються та вдосконалюються різноманітні вміння і навички з основних рухів (ходьби, бігу, стрибків, рівноваги); розвиваються такі важливі фізичні якості, як: швидкість, спритність, витривалість. Значний вплив мають рухливі ігри на виховання морально-вольових якостей. У колективних іграх у дітей формується поняття про норми громадської поведінки, виробляються організаційні навички, виховуються стійкість, сильна воля, витримка. Спільний інтерес, викликаний грою, об’єднує дітей у дружній колектив. Рухливі ігри також впливають на розумовий розвиток дітей, допомагаючи уточнити уявлення про навколишній світ, різні явища природи тощо. Виконуючи різні ролі, імітуючи дії тварин, птахів, комах, діти на практиці з’ясовують здобуті знання про життя, способи пересування живих об’єктів. За ступенем фізичного навантаження ігри бувають великої, середньої та малої рухливості. До ігор великої рухливості належать ті, у яких бере участь одночасно вся група дітей. Зміст цих ігор становлять інтенсивні рухи: стрибки, біг у поєднанні з метанням, подоланням перешкод (пролізання в обруч, перестрибування через кубики). Характер гри середньої рухливості відносно спокійніший (метання предметів у ціль, ходьба в поєднанні з іншими рухами: підлізання під дугу, переступання через предмети). Активно рухається лише частина учасників гри, а решта перебувають у статичному положенні й спостерігають за діями тих, хто грають. Рухи, що є змістом гри, виконуються в повільному темпі. Більшість рухливих ігор доступні й корисні дітям різних вікових груп. Перед тим як обрати гру, слід визначити мету, урахувати вікові можливості дітей, їхні інтереси та фізичну підготовленість, час проведення, а також погодні умови. Залежно від підготовленості дітей правила можна спростити або ускладнити. Визначаючи гру, слід ураховувати її місце в режимі дня і дотримуватися певної послідовності в діяльності дітей. На прогулянках, за годину до денного сну та після нього, проводяться ігри будь-якої рухливості. Ураховується пора року і температура повітря. Особливої уваги потребує добирання ігор у холодну пору року і в несприятливу погоду. У цей час доцільніше проводити ігри з нескладними рухами (ходьбою, бігом). Улітку ігри зі швидким бігом і стрибками корисніше проводити на початку денної прогулянки або після полудня, коли знизиться температура повітря. Дітям цікаво грати в ігри, у яких передбачається об’єднання у підгрупи (команди). Вони привчаються в інтересах своєї команди досягати перемоги, виявляти рішучість, спритність, витримку Визначення й конкретизація загальної мети запобігають випадковості під час добирання ігор. Успіх гри значною мірою визначається правильною організацією дітей. Перед тим як пояснювати нову гру, слід повторити з дітьми найскладніші для них рухи. Важливий момент у керівництві грою — дозування рухів, особливо в іграх із бігом, лазінням, іграх узимку, коли одяг ускладнює рухи. Потрібно стежити за тим, щоб діти не перегрівалися і не втомлювалися. Загальна тривалість рухливої гри — 10–12 хв. Фізкультурні хвилинки
Дітям дошкільного віку важко провести ціле заняття не рухаючись, тривалий час концентрувати свою увагу на якомусь одному завданні або слухати пояснення навчального матеріалу. Наукові дослідження (М.В. Антропова, Г.П. Лєскова, Н.А. Ноткіна та ін.) свідчать про те, що статичне навантаження є найважчим для дитини.
Тривале сидіння в одній позі і розумове напруження дошкільнят під час занять (за винятком занять з фізичної культури та музичних) призводять до розумової втоми, послаблення уваги, уповільнення току крові та кровопостачання мозку. Стомившись, деякі діти сутулять спину, лягають грудьми на край стола, нахиляють тулуб вліво або вправо. Все це негативно впливає на поставу дошкільнят.
Основні ознаки стомлення дітей, як встановлено у дослідженнях Н.М. Аксариної, такі: порушення нещодавно сформованих вмінь; порушення координації дрібних рухів, уповільнення їх, тривалі відволікання; примітивне маніпулювання (перекладання предметів, що знаходяться на столі; постукування по столу та ін.), підвищена роздратованість, позіхання. Ці ознаки поведінки багатьох дошкільнят є сигналом для вихователя про те, що вони втомилися. Така реакція організму при даному розумовому напруженні може змінюватися процесом гальмування, для якого характерна млявість, діти потягуються, лягають грудьми на стіл та ін.
Наукові дослідження (М.В. Антропова, Н.Т. Теленчі та ін.) свідчать про те, що перші ознаки стомлення виявляються у дітей середньої групи на 7-9 хв, старшої – на 10-12 хв, підготовчої до школи групи – на 12-14 хв.
Відомий російський фізіолог І.М. Сєченов розробив вчення про активний відпочинок і довів, що працездатність людини поновлюється швидше, якщо процес збудження на якийсь час переключатиметься на інші центри кори головного мозку. Отже, короткочасна зміна діяльності дітей у вигляді невеликих комплексів гімнастичних вправ дає можливість зменшити стомленість і відновити працездатність дошкільнят для успішного продовження навчальної роботи в другу половину заняття.
Фізкультурна хвилинка проводиться в середній групі щодня під час занять з конструювання, малювання, ліплення, розвитку мови, математики та ін. До комплексів фізкультурних хвилинок входить 3-4 вправи, кожна з яких повторюється по 4-6 раз. Темп виконання вправ середній або повільний. Загальна тривалість – одна-дві хвилини.
Добираючи вправи для фізкультурної хвилинки, слід керуватися такими вимогами: вправи мають відповідати віковим особливостям дошкільників, бути їм відомими і охоплювати в основному великі м'язові групи; за характером вправи повинні бути типу потягування і розслаблення м'язів, щоб активізувати функції дихання і серцево-судинної системи. Рухи фізкультурної хвилинки за своїм характером повинні бути протилежними положенню тулуба, ніг, голови, рухів рук дітей під час занять. Наприклад, якщо в процесі малорухомих занять в них втомились м'язи ніг, спини, шиї, то під час фізкультурної хвилинки доцільно давати вправи з випрямленням ніг та тулуба, розведенням плечей (рук у сторони), підніманням голови; напруженням м'язів кисті і їх розслабленням.
Ці вправи виконуються з різних вихідних положень: сидячи за столом, стоячи за столом, стоячи біля стола. До комплексів треба вводити вправи, які вивчалися на заняттях з фізичної культури. Це зекономить час, який довелося б витратити для пояснення того чи іншого вихідного положення і виконання вправи.
Основна спрямованість комплексів фізкультурних хвилинок така:
Остання вправа повинна бути спрямована на зниження фізіологічного навантаження відносно попередніх вправ (повільне піднімання рук вгору та опускання вниз у поєднанні з глибоким вдихом та повним видихом).
Вправи слід погоджувати з характером занять. Так, на заняттях з ліплення та малювання від одноманітних динамічних напружень у дітей стомлюються м'язи рук. Крім того, вони досить часто перебувають у зігнутому положенні. Саме тому під час фізкультурних хвилинок на цих заняттях використовуються вправи на інтенсивне потягування, випрямлення та вигинання хребта, на розпрямлення грудної клітки, які виконуються з одночасними рухами рук (вгору, в сторони та ін.) і подальшим опусканням їх у вихідне положення. Ці вправи також запобігають викривленню хребта.
На заняттях з розвитку мови та математики діти майже не рухаються. У даному випадку доцільне введення інтенсивних рухів з широкою амплітудою, а також енергійних рухів кистей (обертальні рухи, стискування пальців та ін.), які підвищують тонус кори головного мозку в цілому.
У комплекси фізкультурних хвилинок слід вводити вправи для ніг, особливо коли діти виконують комплекс у положенні стоячи за столом або біля столу. Такі вправи стимулюють кровообіг у нижніх кінцівках, у ділянках таза і живота дитини.
Іноді фізкультурна хвилинка поєднується із змістом заняття. Наприклад, під час заняття з математики дітям показують картку з цифрою 6 і пропонують поплескати у долоні або виконати присідання на один раз більше або вихователь показує 5-6 олівців і промовляє: «скільки олівців у нас, нахилились стільки раз» і та ін.
Комплекси вправ для фізкультурних хвилинок змінюються через два-три тижні, причому змінювати можна не весь комплекс, а тільки окремі вправи, вихідні положення, амплітуду рухів. Все це створює враження новизни вправ, і діти виконують їх з неослабним інтересом.
Перед проведенням фізкультурної хвилинки вихователь пропонує дітям приготуватися до виконання вправ. Пропонувати вправи слід спокійним тоном, щоб не викликати зайвого збудження і не відвертати увагу дітей від навчального процесу. Вихователь показує рухи, а потім пропонує дітям виконати їх. Якщо вправи знайомі дошкільнятам (вони виконували їх кілька разів на попередніх заняттях), не варто їм показувати, а досить лише сказати: «Виконуємо першу вправу», «Виконуємо другу вправу» і т.д.
Під час проведення фізкультурної хвилинки вихователь стежить за тим, як діти виконують вправи, і робить потрібні зауваження. Особливу увагу слід приділяти диханню. Важливо, щоб діти дихали глибоко (через ніс, а видихали ротом), поєднуючи дихання з рухами. Якщо у вправах немає чітко обумовлених фаз вдиху та видиху, дихати треба рівномірно в довільному темпі.
Комплекси вправ для фізкультурних хвилинок
Комплекс 1 (сидячи за столом)
В.п. - сидячи за столом, руки вперед на столі. 1-2 руки вгору - в сторони, потягнутися (вдих); 3-4 - опустити руки у в.п. (видих). Повторити 4-6 раз у повільному темпі.
В.п. - сидячи за столом, руки за голову.
3—4 - те саме вліво. Повторити 4-6 раз у середньому темпі.
В.п. - сидячи за столом, руки до плечей, пальці стиснуті в кулаки.
В.п. - сидячи за столом упівоберта, кисті рук біля грудей.
Комплекс 2 (стоячи за столом)
В.п. - стоячи за столом, руки за голову, лікті вперед.
В.п. - стоячи за столом, руки на пояс.
В.п. - стоячи за столом, руки за спиною.
4. Повороти тулуба.
В.п. — стоячи за столом, руки до плечей, пальці стиснуті в кулак.
Комплекс 3 (стоячи біля столу).
Повторити 4-6 разів.
Фізкультурні свята
Фізкультурні свята проводяться, починаючи з середньої групи, два-три рази на рік, у фізкультурній залі чи на спортивному майданчику, в басейні; можна про водити їх також на стадіоні, у прилеглому парку абощо, їм відводиться місце в режимі другої (при потребі — й першої) половини дня в межах 40-50 хв — для середньої групи, однієї години — для старшої групи.
Головні моменти підготовки фізкультурних свят — розроблення сценарію, розподіл обов’язків з оформлення місця проведення, підготовки атрибутики, костюмів, призів та нагород тощо. Підготовка дітей до свята розпочинається заздалегідь і здійснюється протягом
усього освітнього процесу (на музичних та фізкультурних заняттях, під час ранкової гімнастики, проведення ігор, у самостійній руховій | діяльності, в індивідуальній роботі). Неприпустимі численні масові ре петиції всього перебігу свята, а також відсторонення когось із при-1 сутніх дітей від участі в ньому разом із групою.
У системі фізичного виховання дітей у дошкільному закладі чільне місце займають фізкультурні свята, спрямовані на комплексну реалізацію широкого кола оздоровчих та виховних завдань. Дослідження (Т.І. Осокіна, Е.А. Тимофєєва та ін.), які узагальнили багаторічний досвід їх проведення, свідчать про позитивний вплив фізкультурних свят на виховання у дітей інтересу до активної рухової діяльності, а також залучення їх до виконання різноманітних цікавих фізичних вправ, рухливих та спортивних ігор, атракціонів.
Участь у фізкультурних святах сприяє виявленню самостійності та ініціативи у виконанні рухових завдань, досягнення кращих результатів в умовах змагань, виховання колективізму, наполегливості, відповідальності, дисциплінованості та інших морально-вольових якостей. Залучення батьків до безпосередньої участі у фізкультурному святі сприяє пропаганді фізичної культури серед широких верств населення і є однією з активних форм роботи педагогічного колективу дитячого садка з батьками з питань фізичного виховання.
Фізкультурні розваги
Дитина дошкільного віку надзвичайно активний, руху ще не сформовані, але дитині цікаво пізнавати себе, свої фізичні можливості і домігшись результату, захоплюється «ось як я можу».
Ігри та розваги - неодмінні супутники життя дітей у сім'ї, в дошкільних установах . Насичений динамікою рухового змісту, фізкультурна розвага, яке проводиться на свіжому повітрі, є радісною подією в житті дітей. Основу розважальної програми складають: веселі рухливі ігри, різноманітні фізичні вправи. Ці ігри та вправи відображають придбані дітьми рухові навички, засвоєні на регулярних фізкультурних заняттях. Об'єднує дорослих і дітей радість піднімає життєвий тонус, створює бадьорий настрій і залишається в пам'яті кожної дитини надовго. Така робота цінна тим, що створює умови для емоційно - психологічного благополуччя дитини.
Значення свят і розваг не тільки в тому, щоб приносити радість, вони є засобом всебічного виховання.
2.Види фізкультурних розваг та їх структура.
Фізкультурні розваги можуть бути різноманітні за програмою змісту і структурі. Вони можуть включати в себе примовки, вірші, пісні, танцювальні рухи і так далі.
транспорту».
Методично правильно організована робота з фізичного виховання покликана задовільнити природну потребу дітей у русі. Формування рухових навичок і умінь завжди тісно пов'язане з інтелектуальним і психічним розвитком дитини, з вихованням морально - вольових рис його характер
Наприклад. Розвага «У пошуках скарбу» грунтується на грі «Скарб» або «Записки», у кожній записці підказка, де шукати наступну.
Наприклад: По мосту ви проповзіть
І назад все поверніть,
І тоді біля вікна
Записка інша буде не видна.
Після змагання у виконанні завдання, що перемогла команда першою йде шукати записку. В останній написано, де знаходиться скарб:
Порахуємо до п'яти
І спробуємо знайти
Скарб блищить виблискує
До себе нас приваблює.
Зазвичай закінчується фізкультурна розвага танцем, піснею, рухомий грою. Це дозволяє згуртувати дітей після змагання команд, залишить позитивні емоції, виховує вміння радіти успіхам один одного. Дуже подобаються дітям такі рухливі ігри як «Чаклун», «Липкі ппеньки», «День і ніч» (ускладнений варіант).
Спортивні дозвілля сприяють закріпленню знань, отриманих на заняттях.
Наприклад, розвага «На дорогах з давніх пір є господар - Світлофор» з навчанням правилами дорожнього руху. На розвагу прийшли такі специфічні герої: Світлофор, Постовий, Перешкода-недотепа. Дано завдання дітям: «Дорожні знаки», «Збери світлофор», «Зупинка громадського
¦ Фізкультурні розваги проводяться, починаючи з першої молодшої групи, один-два рази на місяць (переважно у другій половині дня). їхня тривалість становить: «у першій молодшій групі — 15-20 хв; «у другій молодшій — 20-30 хв; ¦ у середній — 30-35 хв; ¦ у старшій — 35-40 хв. Місцем проведення слугують: фізкультурна (музична) зала, групова кімната, фізкультурний чи ігровий майданчик даної групи, лісова або паркова галявина тощо. Обов’язковою є участь кожної дитини.
Фізкультурні паузи
До системи оздоровчо-профілактичних заходів входить обов'язкове проведення фізкультурної паузи (динамічної перерви) між заняттями, на яких переважає розумове навантаження (розвиток мови, грамота, математика) або ручна праця (малювання, ліплення, аплікація та ін.). Винятком є той випадок, коли наступним заняттям є фізкультура або музика.
Діти дошкільного віку потребують частої зміни діяльності. Виданий педагог К.Д. Ушинський підкреслював, що дитина вимагає діяльності безперестанку і стомлюється не внаслідок діяльності, а внаслідок її одноманітності та однобічності. Тому фізкультурні паузи є ефективним засобом підвищення працездатності і зниження втоми у дітей протягом навчального процесу.
Зміст фізкультурних пауз становлять ігри середньої рухливості («Совонька», «Зроби фігуру», «Знайди прапорець» та ін.) або хороводні («Коровай», «Каруселі», «Мак»), танцювальні рухи під музику (платівка, магнітофонний запис), комплекс вправ ритмічної гімнастики або загальнорозвиваючих вправ (5-6), які вже знайомі дітям.
У теплу погоду фізкультурні паузи проводяться переважно на свіжому повітрі. До них входять вправи у прокачуванні, киданні та ловленні м'яча одне одному, вправи з малим м'ячем (школа м'яча), ходьба по колоді, стрибки в глибину, через скакалку та ін. Для цього слід виносити на майданчик великі та малі м'ячі, скакалки, обручі та інший інвентар.
У старших групах спосіб проведення фізкультурних пауз може мати комбінований характер і складатися із комплексу загальнорозвиваючих вправ та рухливих ігор, які вже знайомі дітям. Спочатку виконується 5-6 вправ, а потім проводиться рухлива гра (одне-два повторення).
Фізкультурна пауза повинна закінчуватися за 2-3 хв. до початку наступного заняття, щоб діти змогли заспокоїтися і своєчасно підготуватися до заняття. Тривалість її 6—10 хвилин.
Дні здоров’я
Значення днів здоров'я в дитячому садку.
День здоров'я у дошкільному навчальному закладі – це день відпочинку, день ігор, день розваг. Його призначення – сприяти оздоровленню дітей, формуванню потреби у щоденних заняттях фізичними вправами, оптимізації рухової підготовленості дітей дошкільного віку.
Дні здоров'я організовують з першої молодшої групи один раз на місяць. Цей день насичується різноманітними формами роботи з фізичного виховання ( Інструктивно – методичні рекомендації від 27.08.2004 р.№ 1/9 - 438)
Зміст діяльності на цей день визначається вихователем. Він планує заходи враховуючи вимоги чинної програми та вікові можливості дітей, але можливе об'єднання двох і більше груп для організації та проведення лялькових вистав, фізкультурних або музичних розваг та свят, спортивних ігор.
У цей день проводяться фізкультурні, музичні заняття та заняття образотворчої діяльності; режим насичується активною руховою діяльністю, в якій дітей спонукають застосовувати свій досвід, виявляти творчість, ініціативу, свої уподобання в різних видах діяльності .
Протягом дня активна рухова діяльність планується на свіжому повітрі ( весна, літо, осінь), а у холодну пору року перебування на повітрі по можливості у дитячому садку збільшується. Доцільно організовувати прогулянки за межі ДНЗ до стадіону або піші переходи (до парку, лісу або водойми) . Загальна тривалість такої прогулянки 2 – 2,5 години, обов'язково з проведенням активного відпочинку. Під час тривалої прогулянки можна ознайомити дошкільників з спортивними спорудами в місті та їх призначенням.
Проводяться фізкультурні заняття ігрового або сюжетного характеру, спортивні розваги та свята, фізичні вправи на свіжому повітрі, спортивні ігри.
Спонукальні мотиви активізації рухової діяльності дитини:
Висновок
День здоров'я у дошкільному навчальному закладі – це день відпочинку, день ігор, день розваг. Його призначення – сприяти оздоровленню дітей, формуванню потреби у щоденних заняттях фізичними вправами, оптимізації рухової підготовленості дітей дошкільного віку.
2.Особливості змісту і побудови днів здоров'я.
Дні здоров'я організовують з першої молодшої групи. Цей день насичується різноманітними формами роботи з фізичного виховання.
Зміст діяльності на цей день визначається вихователем. Він планує заходи враховуючи вимоги чинної програми та вікові можливості дітей, але можливе об'єднання двох і більше груп для організації та проведення лялькових вистав, фізкультурних або музичних розваг та свят, спортивних ігор.
У цей день проводяться фізкультурні, музичні заняття та заняття образотворчої діяльності; режим насичується активною руховою діяльністю, в якій дітей спонукають застосовувати свій досвід, виявляти творчість, ініціативу, свої уподобання в різних видах діяльності .
Проводяться фізкультурні заняття ігрового або сюжетного характеру, спортивні розваги та свята, фізичні вправи на свіжому повітрі, спортивні ігри.
Орієнтовний зміст та форми роботи Дня здоров'я
1. Бесіди , читання художньої літератури на теми здорового способу життя.
2. Зустрічі з цікавими героями Вітамінами
3. Ігри , атракціони
4. Калейдоскоп українських народних ігор «Свій город у нас є…»
5. Калейдоскоп рухливих ігор «Щоб здоров'я набиратись – будемо кожен день ми гратись»
6. Фестиваль народних ігор «Лабіринти гарбузової родини» ,«Котилася торба з високого горба»
7. Ігри та вправи спортивного характеру «Роби з нами, роби як ми, роби краще нас»
8. Самостійна художня діяльність «Веселий ярмарок», «Ой, весела в нас весна», «Спортивний інвентар», Концерт по заявкам
9. Лабіринти спритності , кмітливості, спостережливості, творчості
11. Валеологічні вправи, розвантаження, етюди, психогімнастика.
12.Театралізовані ігри, ігри драматизації, сюжетно –рольові , творчі , уявні подорожі, Олімпійські ігри, « Як стати чемпіоном?» «Спортивна сім'я».
Пішохідні переходи та прогулянки за межі дошкільного закладуПішохідні переходи. Прогулянки за межі дитячого садка на природу (пішохідні переходи) здійснюються у першу половину дня. їх мета – удосконалення рухових навичок та комплексний розвиток рухових якостей у природних умовах (парк, ліс, берег річки), привчання дітей орієнтуватися на місцевості. Рухова діяльність у поєднанні зі свіжим повітрям, сонцем підвищує захисні реакції організму дошкільнят, загартовує їх. Оточуюча природа, різноманітні враження збагачують знання, виховують естетичні почуття дітей. Під час проведення пішохідних переходів слід використовувати їх для виховання дисципліни та ознайомлення з правилами дій пішоходів на вулиці, а також для вирішення освітніх завдань: знайомство з архітектурою будинків, породами дерев, поряд з якими проходять діти, тощо. Дозування прогулянок залежить від віку, складу та підготовленості дітей. Воно змінюється залежно від періоду року, погоди, змісту прогулянок. Відстань як пішохідних, так і лижних переходів поступово збільшується протягом року від однієї вікової групи до іншої. Довжина шляху в один кінець не повинна перевищувати для дітей 4-5 років - 1,5 км, для старших дошкільників – до 2 км. Після кожних 15 хв ходьби слід робити короткочасні (4-5 хв) зупинки для відпочинку дітей. Вихователь заздалегідь готується до проведення пішохідного переходу, розробляє його план та маршрут, передбачає проведення активного відпочинку (виконання основних рухів, ігор), підготовляє необхідний інвентар (м'ячі, скакалки та ін.). Вибір маршруту та швидкість пересування групи залежать від фізичної підготовленості дітей. Важливо також визначити, у якому одязі та взутті дітям більш доцільно відправлятися на цю прогулянку. Під час пересування по маршруту діти можуть йти вільно, зграйкою, тому що ходьба у парах утруднює свободу пересування та викликає негативні емоції. Шикування у пари виправдано тільки при переході дороги, по якій рухається транспорт, та в той час, коли група йде по пішохідному тротуару. У будь-яку пору року слід цікаво та різноманітно використовувати рельєф місцевості та природні умови для виконання рухів. У лісі або парку дітям пропонують ходьбу та біг між деревами, переступання через гілки, пеньки, канавку; підлізання під низько опущені гілки дерев або чагарників; стрибки в глибину з пеньків, підстрибування з діставанням гілок дерев, кущів; метання шишок, каштанів у ціль (дерево, пеньок) або на дальність. На лузі: ходьба та біг по траві з високим підніманням стегна; перестрибування через купинки або невисокі кущики; ходьба босоніж по траві та ін. На березі водойми (річка, озеро): ходьба та біг по піску, гальці; ходьба, ступаючи «слід у слід», метання камінців у воду, стрибки у довжину та висоту з місця на піску. У всіх вікових групах слід проводити рухливі ігри та ігрові завдання. У старших групах виправдовує себе проведення ігор, які об'єднані єдиним сюжетом: «Мисливці», «Мандрівники», «Слідопити» та ін. Взимку прогулянки для старших дошкільнят плануються з використанням лиж: та санок. Діти можуть йти пішки до місця, де є гірки, з яких вони можуть кататися та гратися у рухливі ігри. Регулярне проведення пішохідних переходів дозволяє значно підвищити руховий режим дошкільнят у цей день, покращити рухову підготовленість та дає дітям естетичне задоволення від спілкування з природою. Структура пішохідного переходу і методика його проведення. Особливої підготовки потребує організація пішохідного переходу (дитячий туризм, заняття-похід), тривалість якого: 15-20хв в один бік в другій молодшій групі, 20-25хв - в середній групі, 25-30хв - в старшій групі. Не можна підміняти пішохідні переходи цільовими прогулянками та екскурсіями за межі дитячого закладу. Основна мета пішохідних переходів - оздоровлення дітей, запобігання гіподинамії, вдосконалення рухових навичок в природних умовах та розвиток фізичної витривалості. Основна мета цільових прогулянок - ознайомлення дітей з природою, її явищами в різні пори року (переважно на початку кожного кварталу). Підготовка до пішохідного переходу: 1. Визначення мети переходу. 2. Розроблення маршруту. 3. Продумування способу пересування (пішки, на санках, на велосипеді, на лижах). 4. Визначення місць для відпочинку. 5. Підбір фізичних вправ, які будуть використовуватися на шляху. 6. Планування рухової діяльності на кінцевому пункті. 7. Підбір необхідного обладнання, інвентарю, перевірка його цілісності. 8. Попередження заздалегідь батьків і дітей про пішохідний перехід (щоб правильно дитину одягнути та взути). 9. Формування знань про отруйні гриби, ягоди, рослини в даній місцевості. 10. Вивчення правил дорожнього руху. 11. Перед виходом з дитячого садка попередити завідувачку (методиста). 12. Визначити не менше двох дорослих, які будуть іти з дітьми. 13. Перевірити, як одягнені діти, чи зручне взуття. 14. Правильно розставити дітей (по одному або парами): попереду діти - із середнім темпом ходьби; всередині - повільних дітей із швидкими, менш організованими та дисциплінованими; позаду - найбільш організованих дітей. 15. Взяти з собою кип'ячену воду та аптечку. Що повинно бути в аптечці: - вата, бинти стерильні, бинти прості; - йод, зеленка; - 3,1% розчин марганцю чи перекис водню; - нашатирний спирт; - сода харчова; - джгут; - настойка валеріани (5-7 крапель на дитину); - вазелін, синтоміцинова мазь. Методичні рекомендації до проведення пішохідного переходу: 1. Пішохідний перехід планувати лише у дні, коли немає фізкультури. 2. Планувати лише за наявності природно-ландшафтних умов: лісу, лугу, поля, водойми, лісосмуги, парку, стадіону тощо. 3. Основне завдання переходів: зміцнити здоров'я дітей, запобігти гіподинамії, вдосконалити рухові навички у природних умовах, розвивати фізичну витривалість. 4. Пішохідні переходи (дитячий туризм, прогулянки-походи) проводяться з ІІ молодшої групи. Їх тривалість становить: в ІІ молодшій групі 15-20хв в один бік; у середній групі - 20-25хв в один бік; у старшій групі - 25-30хв в один бік. 5. Під час пішохідного переходу діти виконують різновиди ходьби та бігу; основні рухи в природних умовах: ходять і бігають між деревами, переступають з кореневища на кореневище, метають шишки у стовбур дерева, стрибають з пеньків тощо; грають у рухливі ігри. 6. Під час відпочинку (5-10хв) спостерігають у природі: за комахами, метеликами, птахами тощо; грають у спокійні ігри, виготовляють саморобку з природного матеріалу. 7. Довжина шляху в один бік не повинна перевищувати для дітей ІІ молодшої та середньої групи - 1,5км, для старшої групи до 2км. Після кожних 15хв. ходьби потрібно робити короткочасні (4-5хв.) зупинки для відпочинку дітей. 8. Повернення назад до дитячого садка бажано робити найкоротшим шляхом (по можливості). Програма пішохідного переходу (дитячого туризму, прогулянки-походу): • виконання різноманітних завдань по дорозі; • подолання смуги перешкод; • театралізовані ігри, співи, хороводи; • туристичний обід (по можливості); • відпочинок; • різноманітні конкурси, ігри-естафети, змагання тощо |
Комментариев нет:
Отправить комментарий